Розділ «Частина IX»

— Ти ніколи не повинен ображатися.

— Навіть коли маю рацію?

— Особливо тоді, коли маєш рацію. Але тут ти не маєш рації. І тепер ми обоє бісимося.

— Ти не маєш права на мене злитися, Карло. Конкенон причетний до подій з Ранджитом і Лайзою. Усе, що стосується його, має бути відкрите.

— Ліпше зупинімось на цьому,— запропонувала вона.— Поки не наговорили такого, про що потім жалітимемо. Ще побачимося. Підсуну записку під твої двері, коли почуватимуся не дуже.

Вона зачинила двері й замкнула їх на всі замки.

Я пішов до своєї кімнати, але за хвилину у двері постукав Абдулла, перервавши моє злісне тупцювання. Він велів мені зібратися й зустрітися з ним надворі.

Він чекав біля мого мотоцикла разом з Команчі та ще трьома представниками компанії, і всі вони були на мотоциклах. Завівши мотоцикла, я поїхав за Абдуллою та іншими на південь, до фонтану Флори, де ми зупинилися, аби пропустити водовоза, який плівся зі швидкістю слона.

— Ти не хочеш дізнатися, куди ми їдемо? — запитав мене Абдулла.

— Ні. Я щасливий з можливості проїхатися з тобою.

Він посміхнувся і поїхав через Колабу до причалу Сассуна, біля входу до бази флоту. Ми припаркувалися біля широких глухих воріт, замкнених на ніч.

Абдулла відіслав малого по чай. Чоловіки повмощувалися на своїх мотоциклах, обравши різні точки огляду вулиці.

— Фардіна вбили,— розповів Абдулла.

— Інна ліллагі ва інна ілайгі раджіун, — промовив я заспокійливі слова: «Ми прийшли від Бога і повернемося до Бога», але почувався шокованим і розбитим.

— Субганагу ва та’ала,— зреагував Абдулла: «Нехай Аллах пробачить погані вчинки душі, яка повертається, і прийме хороші».

— Амінь,— відповів я.

Фардін був вихованим і тактовним, а ще — надзвичайно чесним арбітром під час суперечок, тож ми називали його Політиком. Він був хоробрим бійцем і вірним другом. Усі, крім Фардіна, мали принаймні одного ворога всередині братства санджайської компанії. Фардін був єдиним, кого любили ми всі.

Якщо компанія скорпіонів убила Фардіна у відплату за підпал їхнього будинку, то злодії обрали єдину людину в групі Санджая, смерть якої проколола кожне серце отруйним жалом.

— Це були скорпіони? — запитав я.

Усі, хто був з Абдуллою: Команчі, Шах, Раві й Високий Тоні,— розсміялися, але звучав цей сміх гірко.