Розділ «Частина V»

Коли ми дісталися на вершину, нам вистачило часу лише освіжитися. Карла переодягнулась у небесно-блакитний сальвар-каміз і приєдналася до нас, щоб пообідати. Поївши, ми дізналися, що Ідрис уже на горі. Я повернувся до Крутого схилу, але всі інші спрямували свої погляди на печери.

— Є інший шлях на цю гору? — запитав Карлу я.

— Завжди є інший шлях на будь-яку гору,— промуркотіла вона.— Усі це знають.

— Га-аразд.

За кілька секунд на шляху, що проходив біля печери для жінок, з’явився старший чоловік, що, мабуть, був Ідрисом. Він стояв разом з молодиком. Обоє були одягнені в білі курти й небесно-блакитні ситцеві штани. Молодший, на вигляд іноземець, повісив на плече мисливську гвинтівку.

— А хто це зі зброєю?

— Силвано,— відповіла Карла.

— А для чого гвинтівка?

— Щоб відлякувати тигрів.

— Тут є тигри?

— Звісно. На сусідній горі.

Я хотів дізнатися, наскільки близько сусідня гора, але озвався Ідрис.

— Любі друзі,— кахикнув він.— Це ще той підйом, навіть протоптаною стежкою. Вибачаюся за запізнення. Сьогодні вранці на мене напали сварливі філософи.

Його глибокий лагідний грудний голос гудів у повітрі. Здавалося, що він огортає нас. Це був голос, який утішає, голос, який може м’яко збудити після нічного жахіття.

— Яка в них була дилема, майстре-джі? — поцікавився учень.

— Один з них,— відповів той, дістаючи з кишені хустинку й витираючи лоба,— розпочав дискусію про те, що щастя — це найбільше зло. Інші не змогли виграти суперечку. Тож вони, звісно, стали відчайдушно нещасні. Вони хотіли, щоб я розсудив їхню суперечку.

— І ви зробили це, Ідрисе? — запитав ще один учень.

— Звісно. Але це тривало вічно. Хіба хтось, крім філософів, може так запекло битися проти твердження, що щастя — це добра річ? А потім, коли їхні уми переконалися, що щастя — це добре, раптовий викид усього того накопиченого щастя виявився занадто потужним. Вони втратили контроль. Хтось із вас бачив істеричних філософів?

Учні перезирнулися.

— Ні? — підохотив Ідрис.— Я теж. І вам урок. Що слабшим є ваш зв’язок з реальністю, то небезпечнішим стає світ. З іншого боку, що більш раціональним є ваш світ, то обережніше потрібно ставити його під питання. Але годі про це, почнімо. Збирайтеся навколо та влаштовуйтеся зручніше.