Розділ «Частина IV»

— Я була присутня, коли вони отримали гроші,— стверджувала вона.— Я, яка, так уже сталося, є однією з найзаможніших дівчат у Бомбеї, ще й маю надприродно добрий смак. Це — карма. Це — кісмет[79]. Хто я така, щоб гнути кирпу? Я вважаю своїм обов’язком допомогти їм піднятися з попелу.

Зодіаки Джорджі, попри їхню віддану дружбу, мали абсолютно різні стратегії для подолання переходу з праху до зірок.

Близнюк Джордж запропонував віддати майже всі гроші. Джорджі ніколи не брехали, ніколи не дурили своїх покупців і ніколи не вдавалися до насильства. Життя в нетрищах і провулках Бомбея подарувало їм довгий перелік друзів і гідних реципієнтів, людей, які їм допомогли, менеджерів дешевих ресторанів і маленьких крамничок, які відкривали для них пожиттєві боргові рахунки, низку жебраків і комівояжерів, які тримали їх на плаву, і навіть копів, які дивилися в інший бік.

А гроші, які залишаться, Близнюк хотів витратити на довгий незабутній сезон вечірок, а потім покласти решту на процентний рахунок зі щомісячними виплатами й повернутися до щасливого й комфортнішого життя на вулиці.

Скорпіона це не приваблювало. Хоча він і був шокований відповідальністю й моральним тягарем свого неочікуваного багатства й обговорював це з усіма, хто не володів необхідними навичками у мистецтві уникнення песимістів, однак не міг змусити себе розлучитися з грошима.

За його словами, перші тижні процвітання були кошмаром. Він казав, що гроші — це інша назва страждання. Також стверджував, що гроші руйнують спокій. Але він не погоджувався з планом Близнюка позбутися цього тягаря.

Він злився, ходив туди-сюди, стогнав і бубонів. Поголений і підстрижений, відмитий і відтертий, відманікюрений і зволожений, рослявий канадець тинявся вперед-назад у розкішному номері позамежному ніяково.

— Ліне, це добром не закінчиться,— сказав мені він, коли я прийшов у гості.

— Усе й для всіх закінчується погано. Ось чому існує мистецтво.

— Мабуть,— туманно погодився він, не втішившись.— Ти бачив Близнюка, коли зайшов? Він ще й досі грає в карти?

— Я його не бачив. Мене впустив якийсь сикх. Він назвався твоїм мажордомом.

— О, справді. Це — Синг. Він начебто керує цим місцем. Він і Діва. У нього здоровецький носяра. Хоча, якщо ти здебільшого зверхньо дивишся на людей, то довгий шнобель не завадить.

— До його довгого носа додається короткий список.

— Це... це тому, що нам потрібно було обмежити кількість людей, які можуть сюди потрапити, Ліне. Ти повірити не можеш, що тут відбувалося, коли люди дізналися про моє багатство.

— Ага.

— Вони намагаються потрапити до нас удень і вночі. Готель був змушений подвоїти охорону на цьому поверсі, щоб упоратися з навалою. І дехто все одно зумів прорватися. Один з них почав грюкати в двері та просити грошей, коли я сидів на унітазі.

— Ага.

— Я вже три дні не виходжу на вулицю. Люди виповзали з тіней, друже, і всі вони простягали руки, просячи грошей.

Я згадав, що Зодіаки Джорджі й самі з’являлися з мілководдя тіней упродовж цих років, і завжди з простягненою долонею.

— Ага.