— Ти справді все продумала,— здивувався я, відкорковуючи шампанське.
— Ти навіть не уявляєш,— розсміялася вона.— Але це дійсно особливе місце. Коли я була тут з Ришем, то добре все роздивилася. Це одне з небагатьох місць у Бомбеї, а можливо, і єдине місце, де ніхто не може помітити тебе з вікна чи іншого даху.
Лайза скинула сукню та жбурнула її вбік. Вона була оголена. Лайза витягнула келихи та тримала переді мною, а я їх наповнив. Я відклав пляшку та підніс свого келиха до її, щоб цокнутися.
— За що вип’ємо?
— Може, за те, щоб ти зняв цей бісовий одяг?
— Лайзо,— почав я з серйозним як шторм обличчям.— Нам потрібно поговорити.
— Так, потрібно,— погодилася вона.— Після того, як вип’ємо. Я виголошу тост.
— Згода.
— За дурнів у коханні.
— За дурнів у коханні.
Вона швидко випила вміст свого келиха, а потім кинула келих через плече. Він розлетівся на шматочки, влучивши в кам’яну опору.
— Я завжди хотіла це зробити,— радісно заявила вона.
— Знаєш, нам потрібно поговорити про...
— Ні,— сказала вона.
Вона розстебнула мій одяг і стягнула його. Коли ми обоє були голі, вона взяла інший келих і наповнила його.
— Ще один тост,— запропонувала вона,— а потім ми поговоримо.
— Добре. За дощ,— запропонував я.— Усередині та ззовні.
— За дощ,— погодилася вона.— Усередині та ззовні.
Ми випили.
— Лайзо...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III“ на сторінці 44. Приємного читання.