Розділ «Частина III»

— Її батько подав скаргу на актора-імітатора ще до моєї появи,— пояснив Навін.— Актор погано поводився. Я його навідав. Ми поговорили. Він погодився відстати і триматися подалі. Тепер нам потрібно відкликати скаргу, але Дівія має зробити це особисто. Я хочу вирішити все вранці, поки не пронюхали репортери, і...

— Ходімо вже нарешті, бляха! — відрубала Дівія, загасивши цигарку об підошву черевика.

Навін потиснув мені руку. Я на мить міцно стис його долоню.

— Тип, який переслідує Зодіаків Джорджів,— почав я.— Його прізвище — Вілсон, зупинився в...

— У «Магеші»,— завершив за мене Навін.— Я знаю. Через останні події я забув тобі розповісти. Я знайшов його вчора ввечері. Як про нього дізнався ти?

— Він приходив сюди, шукаючи інформацію.

— Він щось дізнався?

— Диліп, черговий сержант... ти його знаєш?

— Так. Блискавичний Диліп. Ми з ним перетиналися.

— Він стверджує, що пан Вілсон відмовився платити, тож він прогнав його геть.

— Ти йому віриш?

— Зазвичай, ні.

— Хочеш, щоб я сходив до Вілсона?

— Не зараз. Не без мене. Перевір його. Знайди про нього все, що зможеш. Зв’яжися зі мною, добре?

— Тгик,— посміхнувся Навін.— Я цим займусь, і...

— Це в біса найдовший період часу, коли я мусила стояти,— сердито перебила Дівія,— на своїх ногах, заради всього святого, не сходячи з місця, заради всього святого, за все своє бісове життя! Думаєш, ми вже можемо нарешті йти?

Навін посміхнувся на прощання й повів нещасну маленьку багатійку крізь аркові ворота.

— Фарзад! — заволав їй услід Фарзад.— Моє ім’я — Фарзад!

Коли вона зникла з очей, молодий парс повернувся до мене, широко посміхаючись.

— Хай йому біс, яар! Що за чарівна дівчина! І така гарна людина! Я чув, що деякі з цих супермегабагатих дівчат, вони можуть бути дуже зарозумілі й таке інше. Але вона така природна, і вона...