Розділ «Частина XIII»

Повз нас пронісся цілий автомобільний кортеж, блискаючи вогниками — червоними, неначе свіжа кров. Пролетіла друга кавалькада, і третя. Ми спостерігали, як вони квапилися світляними смужками посеред ночі, а затим вулиця знову поринула в тишу і відновився нормальний рух транспорту.

— Вони квапляться в напрямку Бандри,— зауважив я, заводячи мотоцикла і починаючи повільно рухатись.— Копи й журналісти. Мабуть, щось серйозне.

— А тобі не байдуже? — поцікавилася вона, хапаючись за моє плече.

— Ні,— гукнув я.— Поїхали, познайомлю тебе з деким класним. Потрібно здати гроші до банку.

Тітонька Півмісяць просто перевершила себе перед Карлою. У певний момент навіть відіслала мене додому, кажучи, що наступна частина вистави буде лише для жінок.

Я повільно побуксував і поковзав геть по тій підлозі з риб’ячого жиру, опираючись імпульсові повернутися.

— Круто,— згодом казала Карла, приєднуючись до мене на ринку Колаба.— Там була справді серйозна йога. Хтось обов’язково має написати портрет цієї жінки.

— Може, хтось із твоїх молодих художників?

— Хороша ідея,— розсміялася вона.— Гадаю, ми зможемо зробити дуже цікаві речі разом, Шантараме.

— Ти це правильно кажеш.

Молода проститутка з точки на Реґал-Серклі саме поверталася додому крізь ринок, до своєї хатини в риболовецьких нетрищах. Її звали Цирцея, і була вона ще тією штучкою.

Її фішкою в разі недостатнього заробітку було нав’язувати чоловікам секс із собою, доки вони не погоджувались або доки не платили їй, аби жінка відчепилася.

— Агов, Шантараме,— почала вона.— Відтрахай мене як слід, подвійний тариф.

— Агов, Цирцеє,— відповів я, намагаючись її обійти, але вона стрімголов загородила мені дорогу, поклавши руки в боки.

— Трахай мене швидко, трахай мене довго, покидьку!

— Бувай, Цирцеє,— сказав я, знову розвертаючись, але вона, підхопила своє жовте сарі, оббігла мене, щоб зазирнути в очі.

— Трахайся або плати,— заявила вона, хапаючи мене за руку й намагаючись потертися об мене.

Карла штовхнула її в груди обіруч так, що жінка аж поточилася назад.

— Відчепися, Цирцее,— прогарчала на хінді вона, піднявши вгору кулаки.

Цирцея розправила сарі й пішла геть, уникаючи погляду Карли.