— Я постою.
Бакстер спостерігала за тим, як Андреа розглядала обшарпану квартиру Вульфа. Як і завжди, вона мала до нудного бездоганний вигляд, і кожний її крок супроводжувало дратівливе цокання дизайнерських підборів.
— Це місце… — почала Андреа.
— Зовсім не те? — сказала Бакстер, бажаючи дати зрозуміти цій багатійці, що її квартира середнього класу абсолютно не схожа на цю діру.
— Чому він живе тут? — прошепотіла Андреа.
— Припускаю, бо ти обдерла його як липку під час розлучення, — розгнівано сказала Бакстер.
— Тебе це не стосується, — пошепки відповіла Андреа, — але ми збиралися розділити будинок п’ятдесят на п’ятдесят.
Запала ніякова тиша, й вони обоє роззиралися в надто маленькій кімнаті.
— І щоб ти знала, — продовжила Андреа, — ми із Джефрі допомагали Натану з грошима, коли він тільки-но вийшов з лікарні.
Бакстер підняла напівпорожню пляшку червоного вина.
— Вина? — люб’язно запропонувала вона.
— Залежно від того, яке воно.
— Червоне.
— Бачу. Я мала на увазі звідки?
— Моррісонс.
— Ні, я хотіла сказати… Я пас.
Бакстер знизала плечима й повернулася до своєї коробки.
***
Вульф одягався вже більше п’яти хвилин, однак усе одно стояв посеред похмурої спальні чекаючи, поки викрики у сусідній кімнаті притихнуть. Бакстер звинуватила Андреа у тому, що вона користується стражданнями інших, і Андреа сприйняла це за образу, навіть попри те, що, без сумніву, так і було. Андреа у свою чергу звинуватила Бакстер у тому, що вона п’яна, і це теж образило останню, навіть попри те, що без сумніву, так і було.
Коли суперечка перейшла на стосунки Вульфа та Бакстер, він нарешті вийшов із схованки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 79. Приємного читання.
TextBook