Розділ «Чотири роки по тому…»

— Знаю, ти не був його великим шанувальником, однак для мене він багато означав, розумієш?

Потупивши очі в підлогу, Вульф кивнув. Вони ніколи так не розмовляли.

— Сьогодні я плакала на руках у свого стажера, — згораючи від сорому, промовила Бакстер. — Я ніколи не зможу спокутувати цього.

— Сіммонс сказав, це ти про все здогадалася.

— Усе одно… мій стажер! Це було б нормальним, якби на його місці був ти.

Запала важка пауза, яка від розуміння, що вони обоє уявили, як його руки обіймають її, затягнулася ще більше.

— Хотіла б я, щоб ти був там, — пробурмотіла Бакстер, ніби підкреслюючи, що цього не сталося, й підняла димчасті очі, щоб оцінити реакцію Вульфа.

Він ніяково посовався, а коли Бакстер щедро долила в їхні келихи й нахилилася ближче, ще й розчавив щось усередині коробки, на якій сидів.

— Не хочу, щоб ти помирав.

Її мова була нечіткою, а тому Вульф замислився, скільки вона встигла вже випити до того, як прийшла до нього. Бакстер потягнулася й узяла його за руку.

— Можеш повірити, що вона вважала, ніби між нами щось є?

Вульф скористався нагодою, щоб вставити зовсім недоречне:

— Андреа?

— Знаю! Божевільно, правда? Я мала на увазі, якщо подумати, ми головним чином страждали від негативних наслідків подружньої зради, але так і не насолодилися… позитивними.

Її великі очі знову дивилися на нього. Вульф відпустив її руку й підвівся. Бакстер відхилилася назад і поволі смакувала вино.

— Ходімо кудись, знайдемо, де перекусити, — захоплено запропонував він.

— Я не дуже…

— Упевнений, що так! Далі вулицею є простеньке місце. Дозволь мені заскочити в душ. П’ять хвилин — і ми йдемо.

Вульф майже побіг до ванної кімнати. Двері прилягали нещільно, а тому, щоб зачинити їх, довелося підкласти рушника. Потім Вульф якомога швидше роздягнувся.

Бакстер підвелася й відчула легке запаморочення. Похитуючись, вона пройшла до кухні, вилила решту вина зі свого келиха й наповнила його водою з-під крана. Вона набрала ще одного, а потім випила ще три. Бакстер дивилася на порожню квартиру навпроти, де геніальний убивця, який стояв за всіма цими стражданнями і смертями, пишаючись, виставив своє жахливе страховисько.