Розділ «Чотири роки по тому…»

Запала ніякова тиша, й вони обоє роззиралися в надто маленькій кімнаті.

— І щоб ти знала, — продовжила Андреа, — ми із Джефрі допомагали Натану з грошима, коли він тільки-но вийшов з лікарні.

Бакстер підняла напівпорожню пляшку червоного вина.

— Вина? — люб’язно запропонувала вона.

— Залежно від того, яке воно.

— Червоне.

— Бачу. Я мала на увазі звідки?

— Моррісонс.

— Ні, я хотіла сказати… Я пас.

Бакстер знизала плечима й повернулася до своєї коробки.

Вульф одягався вже більше п’яти хвилин, однак усе одно стояв посеред похмурої спальні чекаючи, поки викрики у сусідній кімнаті притихнуть. Бакстер звинуватила Андреа у тому, що вона користується стражданнями інших, і Андреа сприйняла це за образу, навіть попри те, що, без сумніву, так і було. Андреа у свою чергу звинуватила Бакстер у тому, що вона п’яна, і це теж образило останню, навіть попри те, що без сумніву, так і було.

Коли суперечка перейшла на стосунки Вульфа та Бакстер, він нарешті вийшов із схованки.

— Як довго це вже триває? — випалила Андреа їм обом.

— Я з Бакстер? — невинно запитав Вульф. — Не будь смішною.

— Смішною? — ображено крикнула Бакстер, і це аж ніяк не полегшило становище. — То для тебе смішна навіть думка про те, що я можу тобі подобатися?

Вульф лише зіщулився, достеменно знаючи, що хай би там що він зараз не сказав, це буде неправильним.

— Я нічого такого не мав на увазі. Ти ж знаєш, що я вважаю тебе прекрасною, розумною, неймовірною.

Бакстер самовдоволено всміхнулася Андреа.

— Неймовірною? — закричала Андреа. — І ти й досі намагаєшся це заперечувати? — вона розвернулася до Бакстер. — Виходить, ти живеш тут із ним?

— Я б не жила у цій паскудній дірі, навіть якби від цього залежало моє життя, — заперечила п’яна Бакстер.