Він витягнув для неї до центру кімнати коробку з надписом «Штани і сорочки», а потім відшукав келихи для вина в тій, на яку збирався сісти. Потім наповнив два невеликі келихи.
— Що ж, це місце виглядає трохи… — Бакстер замовкла з таким виразом на обличчі, немов не хотіла ні до чого торкатися.
Потім вона майже так само глянула на Вульфа, його зім’яту сорочку та скуйовджене волосся.
— Я щойно прокинувся, — збрехав він. — Від мене смердить і мені потрібно в душ.
Обоє надпили по ковтку вина.
— Уже чув? — запитала вона.
— Чув.
— Знаю, ти не був його великим шанувальником, однак для мене він багато означав, розумієш?
Потупивши очі в підлогу, Вульф кивнув. Вони ніколи так не розмовляли.
— Сьогодні я плакала на руках у свого стажера, — згораючи від сорому, промовила Бакстер. — Я ніколи не зможу спокутувати цього.
— Сіммонс сказав, це ти про все здогадалася.
— Усе одно… мій стажер! Це було б нормальним, якби на його місці був ти.
Запала важка пауза, яка від розуміння, що вони обоє уявили, як його руки обіймають її, затягнулася ще більше.
— Хотіла б я, щоб ти був там, — пробурмотіла Бакстер, ніби підкреслюючи, що цього не сталося, й підняла димчасті очі, щоб оцінити реакцію Вульфа.
Він ніяково посовався, а коли Бакстер щедро долила в їхні келихи й нахилилася ближче, ще й розчавив щось усередині коробки, на якій сидів.
— Не хочу, щоб ти помирав.
Її мова була нечіткою, а тому Вульф замислився, скільки вона встигла вже випити до того, як прийшла до нього. Бакстер потягнулася й узяла його за руку.
— Можеш повірити, що вона вважала, ніби між нами щось є?
Вульф скористався нагодою, щоб вставити зовсім недоречне:
— Андреа?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 77. Приємного читання.
TextBook