Розділ «Чотири роки по тому…»

— О так, упевнена, що гаразд, люба. Я просто непокоюся, наче дурнувата стара шкапа. Просто… Учора я отримала твоє повідомлення.

— О, вибач за це, — зніяковіло промовила Бакстер.

— Не переймайся. Мені здалося, що наприкінці ти щось наплутала, однак потім минулої ночі Бен не повернувся додому.

Бакстер це ще більше спантеличило.

— Не повернувся додому звідки, Єво?

— Та ж із роботи, люба.

Бакстер випросталася, раптом стривожившись, і ретельно обмірковувала свою відповідь, щоб не надто засмутити привітну жіночку на іншому кінці телефону.

— Коли ви повернулися з відпустки? — невимушено запитала Бакстер.

— Учора вранці, і поки я добиралася додому, Бен уже поїхав на роботу. Ані їжі в холодильнику, ані записки з привітанням… Що за чоловік?

Єва напружено засміялася. Бакстер потирала голову. Щоразу, коли Єва відкривала рота, Бакстер ще більше заплутувалася, а тому намагалася не сперечатися з нею.

— Гаразд, чому ти повернулася додому пізніше за Чем… за Бена?

— Перепрошую, любонько. Я не розумію.

— Коли Бен повернувся з відпустки? — Бакстер уже майже кричала.

На іншому кінці лінії запала довга пауза, а потім, охоплена смутком, Єва хрипло прошепотіла:

— Він не їздив у відпустку.

Запала приголомшлива тиша, і поки Бакстер силкувалася зібратися з думками, Єва почала плакати у трубку. Чемберса не було вже більше двох тижнів, а цього навіть ніхто не помітив. Бакстер відчула, як її серце шалено забилося в грудях, а в горлі пересохло.

— Думаєш, що з ним щось трапилося?

— Упевнена, що з ним усе гаразд, — непереконливо промовила Бакстер. — Єво?

Відповіддю їй став лише віддалений плач.

— Єво, мені потрібно знати, чому Бен не поїхав із тобою у відпустку… Єво?