— Гей, ти не можеш…
Бакстер розтрощила його на вимощеній бруківці, ще й притоптала підбором, щоб уже напевне.
— Припускаю, що заслужив це, — з несподіваною люб’язністю визнав Ґарланд.
— Послухай, ось як усе буде: біля твого будинку чергують двоє поліціянтів. Використай їх. Завтра Вульф уже буде на зв’язку…
— Я не хочу Вульфа. Я хочу тебе.
— Не варіант.
— Послухай, детективе, ось як все буде: я не в’язень. Мене не заарештували. Столична поліція не може мене утримувати, і я не зобов’язаний приймати її допомогу. Хай там як, а у вас зараз не найкращий послужний список. Я погоджуся працювати з вами, однак лише на своїх умовах. Перша: я хочу тебе.
Не в настрої вести перемовини, Бакстер підвелася.
— Друга: я хочу підробити власну смерть.
Бакстер потерла скроню і здригнулася так, наче недалекоглядність Ґарланда завдала їй фізичного болю.
— Подумай про це. Якщо я вже буду мертвий, убивця не зможе вбити мене. Ми мусимо зробити все реалістично, наприклад, на очах багатьох свідків.
— Щось у цьому таки є, — промовила Бакстер.
Коли вона знову сіла поруч із ним, обличчя Ґарланда засяяло.
— Ми можемо пересадити тобі обличчя Джона Траволти… Ні, зачекай, то був фільм. Як щодо телепортації… ні. Ось воно: ми візьмемо напрокат винищувача — гадаю, у ліцензії Вульфа цей пункт має бути — і підірвемо гелікоптер…
— Тричі ха-ха, — промовив трохи зніяковілий Ґарланд. — Щось мені підказує, що ти не сприймаєш мене всерйоз.
— Бо так і є.
— Моє життя висить на волосині, — сказав Ґарланд, і вперше Бакстер почула в його голосі страх і жалість до самого себе.
— Тоді йди додому, — промовила вона.
***
— Дуже вам дякую, я ціную вашу допомогу. Вам також. До побачення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 72. Приємного читання.
TextBook