Розділ «Число мудреця»

— Який саме?

— Третій магічний квадрат, — Шумило витягнув з течки аркуш, на якому видніла матриця зі стороною із шести літер, — знайдений у кабінеті графа Бекерського під час обшуку через два дні після арешту. Цей доказ злочину є беззаперечним. Прошу свідка, пана Едварда Попельського, пояснити нам квадрат.

Станіслав Вйонцек дивився на Попельського, але не розумів нічогісінько з його пояснень.

Не чув спокійного, добре поставленого голосу детектива, бо у вухах продовжували лунати батьківські слова: «Ти збрехав, тож страждай тепер!». «Жодними стражданнями я не зможу, — думав він, — спокутувати свій гріх щодо графа».

Раптом він пополотнів і стиснув кулаки. Пригадав собі свою помилку, вчинену кілька місяців тому. Наступного дня після арешту господаря Попельський привіз йому саме цей магічний квадрат, наказавши покласти аркуш графові до шухляди. Камердинер звернув увагу, що детектив виглядав сонним, блідим і втомленим. «Ви б теж мали такий вигляд, якби всю ніч створювали гебрайські квадрати», — мовив Попельський. Станіславові здалося абсолютно неймовірним, щоб граф, запеклий антисеміт, тримав у себе в столі якісь записки гебрайською. Його подив був настільки великий, що камердинер підкинув аркушика до господаревого столу голими руками, зовсім забувши про чітку настанову одягти для цього рукавички. Тепер він дивився на магічний квадрат й уявляв на ньому відбитки власних пальців.

Попельський завершив пояснення й повернув аркушика прокуророві. Той поклав його до течки, де він назавжди зник серед інших документів. Жоден дактилотехнік не зніме з нього відбитків пальців.

Вйонцек розтулив п’ястуки. Біля великого пальця кілька секунд посмикувався м’яз. Ніхто цього не помітив. Ніхто не дивився на Вйонцека. Бог його врятував.

XVII

Попельський глянув на присутніх спокійним поглядом. Сьогодні він учетверте в житті виступає перед поважною аудиторією. Його першій математичній лекції у Віденському університеті завадило хворобливе запаморочення, друга спроба виступити перед студентами в університеті Яна-Казимира виявилася невдалою через злостивість професора, третя, перед колегами й Коцовським, наштовхувала на пошуки злочинця, четверта, у залі суду — він був упевнений — стане його тріумфом.

Сторож приніс шкільну дошку, до якої Попельський кнопками причепив два великі аркуші з магічними квадратами Люби Байдикової та Лії Кох. Помітивши спантеличення судді та присяжних, які заніміли від вигляду чисел і гебрайських літер, Попельський на мить втратив упевненість і заговорив ледь тремтячим голосом. Проте його бас подіяв на слухачів заспокійливо, і завдяки цьому Едвард швидко опанував себе. Спершу пояснив, що таке магічні квадрати, тоді почепив третій аркуш, на якому видніли порожні квадрати й гебрайські літери з відповідними числовими значеннями. Тоді в порожні місця квадратів вписав числа, які відповідали літерам, а потому пояснив, що деякі числа у квадратах — особливі, оскільки є добутком своїх координат. Тоді ці числа знову замінив літерами й розташував у відповідному порядку.

— Шановні пані й панове, гляньте сюди, — Попельський звертався до присутніх, мов справжній професор, — з виділених літер ми утворили ім’я та прізвище кожної із жертв, а також дві причини їхньої смерті. Одна з них — це знаряддя злочину, corpus delicti (цвях, мотузка, рука), друга — через яку жертву було вбито (хвороба, нахабство). Крім того, гематрія імені й прізвища в обох випадках становить 68, так само, як гематрія гебрайських назв занять, виконуваних цими жінками. Будь ласка, ось підсумок сказаного, — Попельський почепив на дошці ще один аркуш.

Перевів подих, помітивши розуміння й зацікавлення в очах присяжних та судді. Набрав у легені нагріте повітря зали й перейшов до найголовнішого.

— Після смерті Леона Буйка поліція знайшла в кабінеті Юзефа Бекерського ось цей третій магічний квадрат. У ньому закодовано ім’я й прізвище вбитого, причина смерті та знаряддя, яким її заподіяно. Насамперед я продемонструю вам неопрацьовану, первісну версію, — промовець зняв з дописи всі аркуші й почепив новий.

Тепер запишемо цю нісенітницю у вигляді чисел, приписуючи їх кожній гебрайській літері, й отримуємо квадрат, у якому виділяємо числа, котрі є добутком координат.

Тепер перенесемо виділене число на відповідну літеру й отримуємо одинадцять значущих літер.

Виписуємо ці літери окремо:

אבהבוגדכילל,

а тоді розташовуємо їх у відповідному порядку

Ми отримали ім’я, прізвище, знаряддя злочину (посудина для олії, тобто займистого мастила) та головну причину — підземний світ, Аїд, до якого вбитий прагнув спускатися безперешкодно, як Харон. І насамкінець додамо, що гематрія імені й прізвища замордованого та гематрія його заняття «мудрець», хкм (חכם) в обох випадках становить рівно 68.

Отож, як ви бачите, третій магічний квадрат із шести-літерними сторонами було створено так само, як і два попередні. Немає жодних сумнівів, що два перші опрацював убивця. Третій магічний квадрат знайдений у Юзефа Бекерського. Хто його створив? Буйко, бо ж він стверджував у розмові з Бекерським, що має квадрат, який стосується його самого. Бекерський знайшов його в Буйка, обшукавши квартиру потому, як ув’язнив математика у своєму льоху. І тоді йому спав на думку бездоганний злочин. Він вирішив звалити провину на вбивцю, який замордував і Любу Байдикову, і Лію Кох. Достатньо самому позбутися Буйка, убивці обох жінок, таким чином, як це описано в магічному квадраті й надіслати цей квадрат до поліції. Там були б переконані, що винуватець злочинів — одна й та сама особа. І тоді — шукай вітра в полі, можна до кінця світу розшукувати якогось жида або гебраїста. Так чи сяк, третій магічний квадрат — це ознака вбивці. Убив той, у кого його знайдено. У Бекерського? Ergo — він убивця! Quod erat demonstrandum.