Коли час лише починався

Карпентер поглянув на небо. Тепер всі птеранодони кружляли прямо в них над

головою. Одін, два, три - порахував він. Три? Вчора їх було тільки два!

- Марсі! - збуджено сказав він.- Скільки всього, ви говорили, там викрадачів?

- Троє, містере Карпентер. Роул, Фрітад і Холмер. - Тоді вони всі тут. Значить, корабель

ніким не охороняється. Якщо тільки на ньому немає екіпажа. - Ні, містере Карпентер,

екіпажа немає. Вони сами його вели. Він відірвав погляд від кружляючих вгорі птеранодонів.

- А як ви вважаєте, хлоп'ята, змогли б ви проникнути всередину? - Запросто, - відповів

Скіп.- Це списаний військовий авіаносець зі стандартними шлюзовими камерами - всякому,

хто хоч трохи знається на техніці, нічого не варто відкрити їх. Тому ми з Марсі і змогли тоді

втекти. Будьте упевнені, містере Карпентер, я це зроблю. - Добре, - сказав Карпентер.- Ми

зустрінемо їх там, коли вони повернуться.

За допомогою Марсі розрахувати координати для стрибка в часі було простіше

простого. Вже через декілька секунд Сем був готовий. Коли вони опинилися в пальмовому

гаю, Карпентер ввімкнув перемикач. Знову щось замерехтіло у них перед очима. Сема злегка

труснуло, і денне світло перетворилося на передсвітанкову пітьму. Десь позаду, в печері біля

підніжжя скель, стояв ще один трицератанк, а на підстилці з гілок міцно спали ще один

Карпентер, ще один Скіп і ще одна Марсі. - А далеко назад ми зараз перестрибнули, містере

Карпентер? - поцікавився Скіп.

Карпентер вівмкнув фари і почав виводити Сема з гаю. - На чотири години. Тепер у нас

має вистачити часу, щоб дістатися до корабля і влаштуватися там до повернення наших