Коли час лише починався

вченим! - захоплено заявив Скіп.- Вони вважають себе за дуже розумних, але їм і в голову не

приходило, що можна подорожувати в часі...

А як далеко можна перескочити в майбутнє, містере Карпентер, - я маю на увазі, на

справжній машині часу? - Якщо вистачить енергії - хоч до кінця часів, якщо він є. Але

7

подорожувати вперед зі свого сьогодення заборонено законом. Представники влади 2156

року вважають - людям ні до чого завчасно знати, що з ними буде. І тут я, як виняток,

вважаю, що вони мають рацію. Він відключив автоматику, перевів Сема на ручне управління

і повернув під прямим кутом до колишнього курсу. Через деякий час вони вибралися з лісу

на рівнину. Вдалині, на тлі димчасто-блакитного неба, вимальовувався білою смужкою

ланцюжок круч, який він запримітив ще раніше. - Ну, а що ви скажете щодо ночівлі на

відкритому повітрі? - запитав він. Очі у Скіпа стали зовсім круглі. - На відкритому повітрі,

містере Карпентер? - Звичайно. Розведемо вогнище, приготуємо їжу, розстелимо на землі

ковдри - зовсім на індіанський манер. Можливо, навіть відшукаємо у скелях печеру. Як,

годиться?

Тепер широко розплющилися вже дві пари очей. - А що таке "на індіанський

манер", містере Карпентер? - запитала Марсі.

Він розповів їм про індіанців арапахо, шайєнів, кроу, апачів і про буйволів, і про

безкрайні прерії, і про останній бій Кастера, і про завойовників Дикого Заходу, і про

Сидячого Бика - і весь час, поки він говорив, вони не зводили з нього очей: наче він ясне