Розділ VIII

Штандартенфюрер невдоволено зморщив носа.

— Ваша черга, Кракмеєре! До речі, чи знає Крап, чому ми так ревно займаємося Чорною Свічкою?

Кримінальний радник здивовано глянув на начальника гестапо.

— Пан Фаріан недвозначно застеріг мене. Крапові відомо лише факти диверсій. Може, трохи розповісти йому?

Мюллер рішуче похитав головою.

— Ні в якому разі, гауптштурмфюрере, ні в якому разі!

Штандартенфюрер був задоволений відповіддю підлеглого. По його випещеному обличчю ковзнула посмішка, коли він помітив, що Кракмеєр боязко заряджає револьвера.

— Здається, ви відвикли від цієї штуки?

Кракмеєр кивнув, скривившись. Він подивився на круглий диск мішені, біля якої у схованці причаївся Крап. «Власне, чого старий хоче від нас,— сушив голову кримінальний радник.— Не для того він зняв нас з поїзда, щоб разом повправлятися в стрільбі».

Витягти вперед руку, Кракмеєр повільно піднімав зброю. Як і штандартенфюрер, він зробив три постріли, тільки без пауз, раз за разом. Мюллер нетерпляче випнув уперед підборіддя.

— Одинадцять, одинадцять, дванадцять! — сповістив гучномовець.

— Стонадцять чортів! — лайнувся Мюллер і подивився на кримінального радника, як на фокусника з вар'єте, якому пощастило утнути приголомшливу штуку, — Вітаю! — Він клацнув запобіжником і ступив на лінію вогню,— Ви, здається, вже замовили квитки на літак до Мадріда? Дуже добре.

Цього разу він відстріляв також без пауз, а потім, ніби між іншим, мовив:

— Нарешті прийшла сьогодні вранці звістка від Саласона. Той певен, що Чорна Свічка живий. Ну? — він зосереджено глянув на гучномовець.

— Сім, сім, вісім! — повідомив Крап.

Мюллер сердито подивився на свого револьвера.

— На металобрухт! — буркнув він і повернувся до Кракмеєра.— Дайте-но свого, гауптштурмфюрере. Гм, цілком інша річ. Так ось, на Крапа більше не розраховуйте. Ми хочемо доручити йому завдання в Остпарку[5].

Він довго цілився, після кожного пострілу робив глибокий віддих.

— А кого дасте мені замість нього? — спитав Кракмеєр, хоч відповідь знав наперед.

— Наскільки я вас знаю, поки що ви легко впораєтеся самі. В Мадріді розвідайте, хто ще знав Лауренца. Можливо, він бував занадто говіркий. Розумієте?