Розділ VII

— Ви мандруєте з Ель Параїсо і не прагнете довідатися про найнебезпечнішого таємного агента іспанської поліції?

— А ви самі його знаєте?

— Мої люди знають. Сідайте, Лауренце! — Він підсунув до стола стілець й запропонував йому сісти. Крамар також приєднався до гурту. Бородань поклав біля келихів портсигар.

— Ну розповідайте, якщо ваша ласка! За віщо вас там? Контрабанда? Шпіонаж? Убивство? Диявол не полював би на кишенькового злодія.

«Якби бородань мав намір видати мене, то зробив би це без розпитувань,— міркував Лауренц.— А знає він чимало. Зокрема про Диявола. Треба розкусити цього хитрющого лиса».

— Якщо ваша інформація слушна, той вишколений агент працює не на франкістів, а на гестапо.

Бородань насторожився і враз скорчив кислу міну.

— Ви один з тих учасників Опору, котрі хотіли знищити біснуватого Гітлера? Либонь, комуніст?

Німець кивнув. Бороданеві, видно, це не сподобалося. Він відразу про щось перемовився з темношкірим.

— Ви б воліли бачити перед собою убивцю, ніж мене? — з іронією спитав Лауренц.

Бородань удав, що не почув.

— Ви були в одній з отих... інтербригад?

— Ні, на іншому боці. В легіоні «Кондор».

— У німецьких фашистів? Комуніст?..

— «Хто хоче побачити черницю в купелі, той іде в монастир»,— якось сказав мені один баск. Звали його Педро, якщо це вас цікавить.

— Гадаю, що дотепи мало допоможуть вам уникнути тих, хто чекає вас на півночі. Чин?

— Фельдфебель авіації.

— Гм...— Бороданеве обличчя проясніло. Він перезирнувся з крамарем, що із задоволеним виглядом сидів поруч.— Німецький фельдфебель трохи знається на зброї. Ви готували новобранців?

— Цього неможливо було уникнути.

— Чудово! Прекрасно!