Розділ VII

— Салам алейкум, друже,— мовив Лауренц притишено, але й так, щоб його почули.

Бороданя мов обухом по голові вдарили. Правиця машинально сіпнулась за револьвером, що висів на боці. Він миттю крутнувся і, тримаючи напоготові зброю, ошелешено втупився в німця. Чоловік біля рації, що був, очевидно, власником крамниці, налякався не менше, але, змірявши поглядом непроханого гостя, враз заспокоївся.

— Ахлан васахлан,— одказав він і знову сів, і далі зацікавлено оглядаючи прибулого.

Ельзасець, як і раніше, стояв, прикипівши очима до німця. Дуло револьвера дивилося Лауренцу прямо в груди.

— Що ви тут загубили?

Лауренц поглянув спочатку на зброю, потім у вічі бороданеві. Той неохоче заховав револьвера до кобури.

Крамар підвівся, подибав до шафи, що стояла в кутку кімнати, й повернувся з повним келихом.

— Ну? — квапив бородань.

Лауренц спершу взяв поданий йому напій, надпив трохи. Прозора рідина пахла кокосовим молоком.

— Ваші люди врятували мені життя, мосьє. Я дякую вам. Тепер я б хотів з вами зазнайомитись ближче. Що скажете на це?

Алкоголь зміїними зубами впився йому в горло. Він закашлявся, на очі навернулися сльози.

Бородань скоса поглянув на рацію, перекинувся кількома французькими словами з арабом. Видно, тепер вони дійшли згоди. Обличчя ельзасця прибрало зверхнього вигляду. Це відразу помітив Лауренц.

— Ваша пропозиція не позбавлена глузду,— сказав бородань спокійно.— Але почнемо з вас, мосьє... Лауренц!

Німцеві очі враз звузились, пальці стиснули келишок, наче хотіли його роздушити. «Звідки він дізнався про моє прізвище?» — майнула думка.

— Ви здивувалися? — Бородань примружив очі.— Не гаразд недооцінювати своїх ближніх, особливо тоді, коли потребуєш друзів.

— Гадаєте, я шукаю друзів?

— Я певен, що зараз вони більше, ніж будь-коли, потрібні вам, мосьє Лауренц. Либонь, знаєте, що вас переслідує Диявол?

У кімнаті на мить запала тиша.

«Що б це могло значити? — сушив собі голову Фред.— Хан ельзасець і взнав моє прізвище. Могли, наприклад, передати по радіо наказ про мій арешт. Але що це за Диявол?»

Бородань помітив, яке враження справила на німця його остання фраза, і у нього самого виник сумнів. Здається, утікач і справді нічого не знає.