Розділ XIII

Кракмеєр разом із Саласоном угамували збуджених поліцейських. Кнуспелю й Марзі наказали включитися в переслідування втікачів на машині. Кримінальний радник і Саласон вирішили попросити в начальника поліції підмоги, бо вартових у порту, на їх думку, ні в якому разі не слід було знімати.

Берлінець, ідучи разом з Кракмеєром по вузькому темному коридору назад до машини, враз спіткнувся. Якби він в останню мить не вхопився за гауптштурмфюрера, то напевне добряче б гепнувся. Він збентежено вибачився. Через дві хвилини автомобіль рушив.

Марга сиділа біля Кнуспеля. Вона здивовано глянула на нього, коли той невдовзі на одній з бічних вулиць зупинив машину. Хотіла щось сказати, але поведінка німця видалася їй такою дивною, що вона змовчала. Заворожено стежила, як берлінець дістав з кишені вузеньку чорну скриньку, відчинив її. На темному оксамиті лежало одинадцять дрібнокаліберних патронів.

Кнуспель свиснув крізь зуби, поглянув на замислену супутницю й запитав:

— Як би ви діяли, знаючи, що позаду вас таємна поліція, а часу для втечі лишилася якась година?

— В Лауренца небагато можливостей, наскільки мені...

— Я говорю не про Лауренца. Що б ви робили, я вас питаю?

— В кожної монети два боки. Мені дуже хотілося б узнати про її другий бік.

— Гестапо! Нам відомо майже стільки, як і Чорній Свічці.

У Марги прокинулася страшна підозра. Її голос пролунав різко:

— Не тягніть, Кнуспелю! Що це таке?

Він простягнув їй відчинену скриньку. Кількох слів вистачило, щоб вона все зрозуміла. Прес-аташе в Мадріді розповів йому детально про ці патрони. Одного з червоним пояском зараз не вистачало. Кракмеєр використав отруту. Очевидно, він укинув її в чай. І сам також випив, щоб не викликати недовір'я в Марги і Кнуспеля. Протиотрута” в патронах із зеленим пояском могла врятувати його від смерті, але він припустився помилки. У чаї був ром! Хоча Кнуспель був тільки обмеженим підсобником, одначе служба в гестапо виробила у ньому гострий нюх і тонкий слух. У його пам'яті закарбувалося кожне слово прес-аташе про патрони. На третій годині смерть неможливо відвернути!

— У нас уже небагато часу,— мовив Кнуспель, обережно вигвинчуючи кулю з гільзи із зеленим пояском. Марга теж схопила одну гільзу. Вона все дочиста зрозуміла, але пам'ятала й те, що, незважаючи на протиотруту, її життя ще довго перебуватиме під загрозою. Замисленим поглядом вона пильно подивилася на Кнуспеля. «Не все можна мати,— думала вона.— У Лондоні, напевне, сидять не скнари».

— Краще покінчимо з усім цим тут,— сказала вона майже весело.— Їдь на Паризький майдан. Там англійське консульство.

Кнуспелю вистачило на роздуми якихось семи секунд, потім він натиснув педаль, і машина помчала сонними вулицями.

Чорний лімузин зупинився перед входом поліцейського комісаріату. З балкона застигло повис триколірний прапор. Саласон вимкнув мотор і намірився відчинити дверцята, але Кракмеєр ураз поклав долоню на його руку.

— Секундочку, полковнику! — сказав він і поглянув на вартового, що ходив під балконом туди й сюди. Шість кроків уліво, шість кроків управо.— Я зачекаю тут. Може, зустрінете чергового офіцера. Доможіться, щоб організували погоню.

— Гадаю, що вони не підуть на це. Для них досить того, що вони оточили порт. Чому ви не бажаєте піти разом?

— Я почуваю себе недобре. Шлунок. Лишіть свій коньяк, Саласоне.

Іспанець глянув на нього спантеличено. Він знав, що кримінальний радник — фанатичний противник алкоголю. Нерішуче засунув він руку у спідню кишеню піджака й дістав маленьку бокасту пляшку.