Розділ «Сливове дерево»

— Halt![27] — Гауптшарфюрер Крюгер звів руку в рукавичці у напрямку Крістін.

Дівчина зупинилась.

— Ви симпатизуєте євреям, фройляйн? — запитав він. — Чи може сама — єврейка?

— У нього впала посвідка, я просто хотіла допомогти, — відповіла Крістін, показуючи на підлогу.

— Робіть своє діло, коли не хочете бути заарештованою за втручання у справи Рейху! — сказав Крюгер.

Крістін опустила очі, та не повернулася до столу. Вона не знала, що робитиме, якщо есесівці й далі займатимуть старого, але просто сидіти теж не могла.

Другий, бородатий, офіцер нахилився й підняв зелене посвідчення особи. Потім кивнув у бік Крістін і розкрив документ.

— Він у порядку, — сказав до Крюгера, кидаючи паспорт на стіл і йдучи до дверей.

Гауптшарфюрер Крюгер залишився де був. Він оглядав Крістін, ніби вирішував, чи варто витрачати на неї час. Дівчина дивилася йому в лице, затамувавши подих. Бородатий офіцер зупинився на порозі й покликав товариша:

— Нашої уваги вимагають більш важливі справи, гауптшарфюрере.

Крюгер іще мить удивлявся в обличчя Крістін, а потім розвернувся і вийшов.

Дівчина розслабилась і повернулася на своє місце. Вона мусила вхопитися за край скляної стільниці, щоб не впасти. Потім поволі опустилася на стілець. Каті дивилася на подругу очима завбільшки з біло-сині тарілки, що прикрашали стіну за її спиною. Не мовлячи ні слова, фрау Шмідт поставила перед ними кришталеві вазочки з італійським морозивом, обличчя її сполотніло, а очі блищали.

— Ти що, здуріла? Хочеш потрапити до в'язниці? — спитала Каті.

— Думаєш, вони посадять тільки за те, що я підніму щось із підлоги для якогось старого?

— Якби він виявився євреєм, посадили б, — відповіла вона.

І далі продовжила пошепки:

— Пам'ятаєш Гольдштейнів, наших сусідів, у них іще були дві такси? Я вигулювала собак, коли сусіди їздили до батьків фрау Гольдштейн у Польщу.

— Пам'ятаю, — сказала Крістін, почуваючи себе хворою.

Кілька місяців тому вони зникли. Хтось бачив їхніх такс на вулиці. А через тиждень гер Гольдштейн повернувся. Він нікому не сказав, де був і що сталося, просто сидів, обіймав собак і плакав. А ще через місяць зник і він.

Крістін сковтнула.