Розділ «149»

Мені хотілося роздивитися конверт, але не хотілося сердити Батька, тож я сховав конверт під матрац. Потім я спустився на перший поверх і привітався з Батьком.

— То чим ти сьогодні займався, юначе? — спитав він.

— Сьогодні ми проходили Життєві Навички з місіс Ґрей. А саме як користуватися Грошима й Громадським Транспортом. На ланч я з’їв томатний суп і 5 яблук. Після обіду я займався математикою, а потім ми пішли до парку з місіс Пітерс і збирали листя для колажів, — відповів я.

— Чудово, чудово. Що бажаєш погамати? — спитав тоді Батько.

«Погамати» — це «поїсти».

Я відповів, що хотів би печену квасолю й броколі.

— Гадаю, це можна легко організувати, — сказав Батько.

Я сів на диван і трохи почитав книжку, яку я тоді читав, під назвою «Хаос» Джеймса Ґлейка.

Потім я пішов на кухню й сів їсти свою печену квасолю й броколі, а Батько їв сосиски, яєчню й смажений хліб і запивав їх чашкою чаю.

— Я збираюся повісити полички у вітальні, якщо ти не заперечуєш. Боюся, доведеться трохи пошуміти, тому якщо ти захочеш подивитися телевізор, то треба буде переміститися нагору, — сказав він.

— Я піду й побуду сам у своїй спальні, — відповів я.

— От і молодець, — похвалив мене він.

— Дякую за вечерю, — промовив я, оскільки це називається «бути чемним».

— Без проблем, малий, — відповів він.

І я піднявся до себе в спальню.

Коли я зайшов у спальню, то зачинив двері й дістав з-під матраца конверт. Я підніс його до світла й спробував роздивитися, що було всередині, але папір конверта був надто щільним. Я замислився, чи слід мені розкривати конверт, оскільки це була річ, яку я взяв у кімнаті Батька. Але потім вирішив, що його адресовано мені, тож і належав він мені, і я мав право його розкрити.

І я розкрив конверт.

Усередині був лист.

І ось що було написано в тому листі:

Чаптер-роуд, 451, кв. С