Розділ «89»

Наступного дня в школі я розповів Шивон, що Батько наказав мені припинити будь-яке розслідування, а це означало, що моя книжка закінчилася. Я показав їй сторінки, які встиг написати, разом зі схемою Всесвіту, картою вулиці та таблицею простих чисел. А вона сказала, що то байдуже, що книжка й так дуже хороша, і що я маю пишатися тим, що взагалі написав книжку, навіть таку маленьку, і що існують дуже хороші, хоча й дуже короткі книжки, наприклад «Серце Темряви», яку написав Конрад.

Але я сказав, що це не справжня книжка, оскільки в ній немає справжньої кінцівки, оскільки я так і не дізнався, хто вбив Веллінгтона, і вбивця досі На Волі.

А вона пояснила, що це схоже на життя і що не всі вбивства вдається розкрити і не всіх убивць щастить впіймати. На кшталт Джека-різника.

Я сказав, що мені не подобається думка про те, що вбивця На Волі. Що мені не подобається розмірковувати про те, що той, хто вбив Веллінгтона, може жити десь неподалік і я можу його зустріти, коли вийду вночі на прогулянку. А це вірогідно, оскільки вбивство зазвичай скоює людина, яку знала жертва. І ще я додав:

— Батько заборонив промовляти ім’я містера Шиєрса в своєму домі й сказав, що він дуже погана людина, тож, може, це означає, що саме він убив Веллінгтона.

— Може, твоєму татові просто не подобається містер Шиєрс, — зауважила Шивон.

— Чому? — спитав я.

— Не знаю, Крістофере. Не знаю, бо я нічого не знаю про містера Шиєрса, — відповіла вона.

— Містер Шиєрс був одружений із місіс Шиєрс, а потім він її покинув, наче розлучився. Але я не знаю, чи вони насправді розлучилися, — сказав я.

— Ну, місіс Шиєрс — ваша подруга, чи не так? Вона дружить із тобою та твоїм татом. Тож, може, татові не подобається містер Шиєрс, бо він покинув місіс Шиєрс. Бо він скривдив когось, із ким ви дружите, — відповіла Шивон.

— Але Батько каже, що вона нам більше не друг, — одказав тоді я.

— Вибач, Крістофере. Мені би хотілося відповісти на всі твої запитання, але я просто не знаю на них відповіді, — сказала Шивон.

А тоді пролунав дзвінок і заняття скінчилися.

Наступного дня дорогою до школи я побачив 4 жовті машини поспіль, тому в мене був Чорний День, і я нічого не їв на ланч, цілий день сидів у кімнаті в кутку й читав свій підручник із підготовки до екзамену рівня «А» з математики.

І наступного дня дорогою до школи я також побачив 4 жовті машини поспіль, тому в мене був іще один Чорний День, я ні з ким не говорив і цілий вечір просидів у кутку в Бібліотеці й стогнав, притиснувши голову до стику між двома стінами, і від цього мені ставало спокійніше й безпечніше. Але наступного дня я тримав очі заплющеними всю дорогу до школи, поки ми не вийшли з автобуса, оскільки мені можна це робити після 2 Чорних Днів поспіль.