— Тебе це тішить?
— Навіть не знаю.
Їсти Люсі не хотілося. Вона сіла за стіл із чашкою чаю. Поснідавши, Джо побіг нагору гратися, а Фабер почав складати брудний посуду раковину.
— Ти боїшся, що Девід може підняти на тебе руку?
Вона заперечно похитала головою.
— Тобі не варто про нього думати, — продовжував він. — Ти однаково хотіла піти від нього. Чого тебе так хвилює, дізнається він чи ні?
— Він мій чоловік. Це не порожнє слово, розумієш? І його поведінка... і те, яким він був мені чоловіком... це все одно не дає мені права його принижувати.
— Думаю, це дає тобі право не турбуватися, принижує це його чи ні.
— Це неможливо пояснити. Просто я так відчуваю.
Фабер підняв руки, наче збирається здатися.
— Ну все, все. Я тоді поїду до Тома й запитаю, чи не збирається твій чоловік повертатися. Де мої чоботи?
— У вітальні. Я принесу тобі куртку.
Люсі піднялася нагору й знайшла в шафі куртку Девіда для їзди верхи — дуже елегантний приталений жакет із сіро-зеленого твіду з косими кишенями. На ліктях вже давно були шкіряні латки — такий одяг треба берегти. Унизу Фабер обережно взував поранену праву ногу в чобіт. Люсі нахилилася, щоб йому допомогти.
— Набряк майже спав, — зауважила вона.
— А болить так само.
Правий чобіт агент вирішив не зав'язувати і спробував обережно наступити на ногу.
— Наче нічого, — сказав він.
Люсі простягла йому куртку. Фаберу було тісно в плечах.
— Пробач, плащів більше немає.
— Тоді доведеться змокнути, — він притис Люсі до себе і поцілував. Вона на мить міцно його обійняла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вушко голки» автора Кен Фолетт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина шоста“ на сторінці 3. Приємного читання.