— Маячня, — відрубав Сміт, і його одностайно підтримали.
А ще сигнал SOS отримала субмарина U-505. Вона й досі була в більш ніж тридцяти морських милях[60] від Штормового острова, але Вайсман про всяк випадок слухав ефір — сподівався упіймати, як передаватимусь Глена Міллера[61]для американських солдатів у Британії. Неймовірно, але в момент передачі сигналу Вайсман крутнув ручку саме на цю частоту. Він негайно повідомив про почуте капітану-лейтенанту Хеєру й додав:
— Але частота була інша — не та, на якій ми чекаємо нашого клієнта.
Майор Воль (він досі був тут, і досі такий самий дратівливий, як раніше) ніяк не відреагував:
— Не звертайте на це уваги.
Хеєр не міг на це погодитися:
— Ні, на це треба звернути увагу. Це значить, що на поверхні щось відбувається, і ми можемо з цим чимось зіткнутися, коли спливемо.
— Однак це навряд чи нас стосується.
— Навряд чи, — погодився капітан.
— Ну тоді не звертайте уваги.
— Навряд чи — не означає «точно не стосується». Суперечка не вщухала аж до острова.
Таким чином за п'ять хвилин Ґодліман устиг отримати новини про сигнал SOS від військового флоту, корпусу спостереження, МІ-8 і берегової охорони. А вже сам професор зателефонував Блоггсу.
Блоггс тільки-но заснув, сидячи перед каміном. Раптовий дзвінок телефону так його перелякав, що він скочив на ноги й вже хотів бігти в літак. Слухавку підняв пілот:
— Так. Так, — сказав він у слухавку й простягнув її Блоггсу, — містер Ґодліман, питає вас.
— Привіт, Персі, — Блоггс трохи заспокоївся.
— Фреде, з острова хтось щойно відправив сигнал SOS.
— Хто? — труснув головою він, відганяючи залишки сну.
— Невідомо. Сигнал був лише один, без повторень. Відповіді вони не приймають.
— Я вже майже не сумніваюся, що він там.
— Я теж. У вас усе готово?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вушко голки» автора Кен Фолетт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина шоста“ на сторінці 17. Приємного читання.