— Ой, який красунчик! Якби я тільки його бачила!
— Ви б так не казали, якби знали, що він накоїв. Будь ласка, покличте інших теж подивитися.
— Ніколи не бачила.
— Я теж ні.
— І я.
— Ні, не бачила, ні.
— Коли упіймаєте його, спитайте, чи не хоче він познайомитися з гарненькою дівчиною з Бристоля, добре?
— Дівчата, ну ви просто... Якщо вам дали штани і ви працюєте носильниками — це не означає, що треба поводитися, як мужики.
Вуліч, пором.
— Паскудний сьогодні день, еге ж?
— Доброго ранку, капітане. У морі, мабуть, ще гірше.
— Чим можу бути вам корисний? Ви ж не переправлятися через річку сюди прийшли?
— Я б хотів, щоб ви поглянули на це фото, капітане.
— Зачекайте-но, я візьму окуляри. Ні-ні, не хвилюйтеся, для навігації мого зору вистачає. А ось для того, щоб розгледіти щось зблизька, мені потрібні окуляри. Так-так...
— Як думаєте, бачили його колись?
— Пробачте, констеблю, ніколи.
— Ну, якщо побачите, то повідомте, будь ласка.
— Звичайно.
— Гарного вам плавання.
Лондон, Лік-стрит, 35, район Е1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вушко голки» автора Кен Фолетт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 8. Приємного читання.