Розділ «Частина третя»

Хлопець відчайдушно брехав. Зрозуміло, що погрозами язика йому не розв'язати. Одним швидким і точним рухом Фабер загнав лезо на півдюйми в ліве око юнака й відразу ж витяг назад. Іншою рукою Голка щільно затулив Паркіну рота, тому придушений крик агонії потонув у гулі поїзда. Парубок затулив руками те, що щойно було його оком.

— Одне око в тебе ще є, Біллі. Кажи, на кого ти працюєш.

— Військова розвідка. Благаю, не треба, не треба.

— На кого саме? Мензес? Мастерман?

— Господи, Ґодліман, Персі Ґодліман.

— Ґодліман! — Фабер знав це ім'я, але пригадувати подробиці було ніколи. — Що в них є на мене?

— Ваше фото. Я знайшов вас в архівах.

— Яке фото? Яке саме фото?

— Перегони. Спортивна команда. Ви з кубком...

Господи, звідки ж вони його взяли? Це просто катастрофа — в них є фото. Усі побачать його обличчя. Його обличчя.

Лезо загрозливо загойдалося над другим оком Паркіна.

— Як ти дізнався, де мене шукати?

— Ні-ні, не треба, будь ласка. Агент із португальського посольства перехопив ваш лист і записав номер таксі. Потім про вас розпитували в Юстоні. Будь ласка, тільки не друге око, — юнак прикривав обличчя долонями.

— Що в них за план? Де пастка?

— Глазго. Вас чекатимуть у Глазго. Там кінцева зупинка поїзда.

Фабер опустив ніж на рівень живота хлопця. Щоб відволікти його, він спитав:

— Скільки їх? — і відразу встромив лезо вгору, в серце.

Єдине здорове око Паркіна спалахнуло жахом, але юнак не помер відразу. Це був єдиний недолік цього методу вбивства. Зазвичай удар у серце спричиняв такий шок, що людина помирала миттєво. Проте якщо серце було здорове й сильне (іноді ж навіть лікарям доводиться робити укол адреналіну в серце), воно продовжувало битися, і навколо леза з'являвся отвір, з якого витікала кров. Звісно, людина все одно помре — просто не зразу.

За кілька секунд тіло Паркіна обм'якло, й Фабер притиснув його до стіни. За мить до смерті на обличчі юнака щось промайнуло — чи то тінь посмішки, чи спалах мужності. Це має щось означати.

Фабер забрав руку, і труп впав на підлогу. Агент вклав його так, ніби хлопець спав, щоб його рани було видно не відразу. Картуз юнака шпигун жбурнув у дальній куток тамбура. На стилеті залишилися краплі крові — Фабер витер їх об штани Паркіна, як і свої руки, на яких виднілася рідина з ока покійника. Брудна вийшла робота. Стилет знову зник у рукаві.