Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Я такої самої думки, — відповів Здик, єпископ Оломоуцький.

— А Даниїл? — запитав князь.

— Такої самої, — відповів старший священик Даниїл.

— А ти, високоповажний Болеміле? — запитував далі князь.

— Я вже сказав, — відповів Болеміл. — Дбай, високий пане, щоб ця війна тривала недовго. Лихо криється в тому, що сталося у Вишеграді, а саме: вдалися до виборів, як удавались до виборів ще за життя твого батька. Що тоді сталося, мало знову статися, і таки сталося. Вмирущий Собеслав знав усе, бо сказав: Начерат не переможе Владислава. Хапайся за кожен засіб, який збільшить певність твоєї перемоги над ворогом.

— А ти, Любомире? — знову запитав князь.

— Шукай більшої безпеки для країни, — відповів Любомир.

— Дівіше? — запитав князь.

— Я кажу так, як Болеміл, — відповів Дівіш.

— А що каже Хотимир? — запитав князь.

— Хотимир каже те саме, — пролунала відповідь.

— А Вшебор? — запитав князь.

— Я кажу так, як мої друзі. Спробуй із силою одним ударом покласти край війні, — відповів Вшебор.

— А Юрик? — запитав князь.

— Люди, які підняли зброю проти нас, прагнуть грабувати, — відповів Юрик, — тому вони вже й склали документ, у якому сказано, що їм має дати князь за допомогу. Тому вони хапаються за кожен засіб, щоб досягти своєї мети, як уже показала сьогодні їхня зрада. Проти таких людей важче боротися, ніж проти чесних супротивників, бо обидві сторони вдаються до різних засобів. Тому я й кажу, як Болеміл: обирай шляхи найбільшої безпеки.

— А що скажете ви, мої інші давні радники? — запитав князь.

Мілота, Божебор, абати і Бартоломеус висловилися за більшу безпеку.

Преда також схилявся до безпеки.

— А ви, князі, я запитую вас тільки тепер, бо ви ще молоді? — звернувся великий князь до братів.

— Я за більшу безпеку, — відповів Дипольд.