— Пані Бобочко,— затримує її Агнешка,— у мене до вас є справа, почекайте.
І до всіх:
— А тепер, може, поговорите зі мною про дітей? Як у вас? — звертається до Пащука.
— Одного,— показує неохоче на Юра,— ви вже навчили. Старша дочка на відданні. Є ще одна, мала, чогось її вчили у тих Хробрицях.
— В якому вона класі?
— Якби то я знав...— замислюється він.— Жераре, ти пам’ятливіший, в якому це класі могла бути Геня?
Коваль зосереджено морщить чоло.
— З моїми ходила разом, поки не потопилися. Ні, не пам’ятаю.
— Тоді, може, скажете,— наполягає Агнешка,— чому діти перестали ходити до Хробриць?
Коваль мовчить. Десь із сутіні озивається Юзек Оконь:
— Бо ми самі не схотіли.
— А що трапилося з тим пороном?
У тяжку, тривожну мовчанку твердо врізується Прокопів бас:
— Нещастя. Нема чого згадувати.
— Я хотіла б побалакати з поронником. Де він є?
Знову тиша. І несподівано голос Улі:
— Він був із Хробриць. А після того помер у лікарні.
— Після чого?
Бобочка стискає кощавими пальцями Улину руку. Мовчання.
— А я знаю! — хапливо вигукує Мар’янек.— Бо його наші так випарили, що аж помер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7. У кузні“ на сторінці 4. Приємного читання.