TextBook — Оженися, Семене, бо дуже ти добрий!
— Дітей любиш...
І справді Семен знову сідає до Гельці, поки Павлинка вносить чарки.
— Я помітила,— заговорила Агнешка, передаючи пляшку Завислякові,— що такі хрестини не по вас. Я це розумію. Не одразу ж Краків збудували. Отож, будьте ласкаві, пригощайтеся вином. У твої руки, Павлинко! У ваші руки, куме!
Але й тепер щось зашкребло в горлі й голос це той, бо помітила, що запал присутніх пригаснув. Жінки чогось зволікають, чоловіки дуже вже якісь поважні, мовчки підставляють чарки Завислякові. Нарешті всі підводяться з місць, знесмілені й непевні. Агнешка підносить свою чарку, наповнену до половини.
— Я хотіла б, мої дорогі, від щирого серця хотіла б...
Її мову раптом перебиває буйний гармидер, що вривається до кімнати з кухні. Загальний крик змішується з гуркотом перекинутих стільців і дзенькотом скла. До кімнати вбігає Елька й ще з порога кричить:
— Мамо, б’ються!
— Матінко божа!
Павлинка спішить до кухні, за нею Агнешка. Побачивши їх, розперезана компанія трохи вгамовується. Мундек Варденьга і ще якийсь молодик, відтягнуті дорослими в різні боки, збирають черепки розбитих тарілок. Кілька рибалок хапають зі столу пляшки й склянки, незграбно ховаючи їх десь під стіл. Але й те, що залишилось, свідчить, що випили тут немало й не в останню хвилину. Варденьга причісує розкошлану чуприну. І тут клопітливу мовчанку порушує — хто ж це? — Коздронь! Значить, з’явився й він і саме цей стіл вибрав. Тепер виспівує півнячим дискантом:
— Що, боїтеся? Панські видумки! Лю’, тут самогон!
І перший хапає пляшку й заспівує:
— Пияк має, пияк п’є, пияк п’є...
— Пиякові бог дає, бог дає,— підхоплює оглушливим хором уся компанія. І сусідня кімната вже гримить тріумфальним, на повні груди чоловічим співом. В кухні під столом поблискують все нові й нові пляшки. З кімнати в сінешні двері гукає коваль:
— Йдіть сюди, хлопці! Вже можна!
— За наше парубоцьке!
— Тільки ти, Семене, винцем...
Вибухає оглушливий регіт.
Юр із. Кондерівною пробиваються до дверей, шукають поглядом Павлинку. Та Павлинка у кутку, заспокоює малих — і попрощатися ніколи.
Агнешка вже на подвір’ї наздогнала їх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „16. Хрестини у Павлини“ на сторінці 4. Приємного читання.