Розділ «Чорний пес»

— Багато в небі й на землі такого, що нашій філософії й не снилось.[62] Гадаю, варто просто прийняти все, як є.

Мойра довго дивилася на Тінь недовірливими, злими очима, перш ніж глибоко вдихнула і мовила:

— Так, думаю, ти маєш рацію.

У машині панувала тиша. Тінь хотів вибачитись перед Мойрою, сказати щось, що б її втішило.

Вони проминули дерево, на якому колись висіла труна тортур.

— «У голові десять ротів, — прочитала Дорін по пам’яті більш високим і серйозним, ніж до того, голосом. — Один із них пішов по хліб, живих і мертвих він нагодувати хтів». Це стара загадка, написана про цей ріг і он те дерево.

— А в чому її суть?

— Колись кропив’янка[63] звила гніздо в черепі повішеного трупа і літала крізь щелепу по їжу для пташенят. Смерть смертю, а життя, як-то кажуть, продовжується.

Якусь мить Тінь поміркував над цим питанням, а потім відповів, що так воно, мабуть, і є.

Жовтень 2014 р.

Флорида / Нью-Йорк / Париж

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!