TextBook «І заридаю, як Александр»
Низенький чоловік забіг до «Фонтана» і замовив велику склянку віскі.
— Тому що, — повідомив він усім присутнім у пабі, — я це заслужив.
Він виглядав виснаженим, зіпрілим і розкошланим, немов не спав вже кілька днів. На ньому була краватка, але вона так розтріпалася, що мала от-от злетіти. Він мав посивіле волосся, яке колись, мабуть, було рудим.
— Не сумніваюся, — промовив Браян.
— І правильно! — докинув чоловік. Він відсьорбнув віскі, ніби перевіряючи, яке воно на смак, а тоді, задоволений, залив у себе півсклянки. На мить він застиг, мов статуя.
— Прислухайтеся, — сказав він. — Чуєте?
— Що? — запитав я.
— Щось на кшталт білого шуму на тлі шепоту, який перетворюється на будь-яку пісню, якщо на ньому зосередитись?
Я прислухався.
— Ні, — відповів я.
— Отож-бо, — сказав чоловік, надзвичайно собою вдоволений. — Чи не чудесно? Ще вчора всі у «Фонтані» скаржилися на «Шептом’юзек». Професор Макінтош, наприклад, нарікав, що в нього в голові застрягла пісня Queen «Bohemian Rhapsody», з якою він ходив по всьому Лондону. А сьогодні вона зникла, так наче її ніколи й не було. Ніхто з вас навіть не пам’ятає про її існування. І все це завдяки мені.
— Що я робив? — здивувався професор Макінтош. — І до чого тут Королева?[47]
А тоді додав:
— Ми знайомі?
— Ми бачилися, — сказав низенький чоловік. — Проте люди мене, на жаль, забувають. Така в мене робота. Він дістав гаманець, вийняв з нього візитку і подав мені.
«ОВДІЙ ПОЛКІНХОРН»,— значилось на ній. А нижче, дрібним шрифтом було приписано:
«РОЗНАХІДНИК».— Дозвольте запитати, — почав я. — Хто такий «рознахідник»?
— Це той, хто рознаходить речі, — відповів чоловік. Він підняв склянку, яка виявилася майже порожньою. — Отакої. Даруйте, Саллі, можна мені ще велику порцію віскі?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обережно, тригери» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«І заридаю, як Александр»“ на сторінці 1. Приємного читання.