Розділ «Стівен Кінг, Річард Чізмар Пульт Ґвенді»

— Десь із милю. Я приїхала велосипедом.

Він обмірковує це.

— Багацько грошей для молодої дівчини, Ґвенді. Може, набереш батьків, щоб підвезли?

— Не треба, — каже вона, усміхаючись. — Я можу подбати про себе.

Брови старого танцюють від сміху.

— Не сперечаюся, що можеш.

Він запихає гроші й чек у конверт. Складає його удвічі й використовує десь із ярд скотчу, щоб щільно запечатати його.

— Перевір, чи надійно вміщається в кишені, — каже він, даючи їй конверт.

Ґвенді запихає його собі в кишеню і плескає з зовнішнього боку.

— Сидить, як миша під віником.

— Ти мені подобаєшся, дівчинко, справді. Маєш стиль і перчинку. Таку комбінацію нічим крити.

Ленні повертається до торгівця ліворуч від себе.

— Генку, можеш на хвилинку приглянути за моїм столом?

— Тільки якщо принесеш мені содову, — каже Генк.

— Домовились.

Ленні вислизає з-за свого столу та проводить Ґвенді до дверей.

— Ти точно нормально доїдеш?

— Авжеж. Ще раз дякую, містере Ленні, — каже вона, відчуваючи в кишені вагу грошей. — Я дуже вам вдячна.

— Це я надзвичайно вдячний вам, міс Ґвенді, — він притримує їй двері. — Щасти з Лігою плюща.

17