Розділ «Стівен Кінг, Річард Чізмар Пульт Ґвенді»

План полягає в тому, щоб узяти два срібні долари — цього достатньо, щоб промацати ґрунт, — і цими вихідними зрання поїхати на велосипеді в СВІВ, аби побачити, що вона отримає за них. Якщо вони продадуться, ще й за справжні гроші, — от тоді вона й дізнається напевне.

16

Першим, що помічає Ґвенді, увійшовши до СВІВ о десятій п’ятнадцять суботнього ранку, — це істинний розмір того місця. Ззовні таким просторим воно не виглядало й приблизно. Столи торговців розставлені довгим закритим прямокутником. Продавці, здебільшого чоловіки, стоять усередині прямокутника. Покупці, котрих уже зібралося більше двох-трьох дюжин, кружляють навколо столів з недовірливими поглядами і тремтячими пальцями. Здається, якоїсь особливої структури розстановки немає: тут продають монети, там торгують марками, а дехто з перекупників має і те, й інше. У кількох трапляються навіть рідкісні спортивні та сигаретні картки, розкладені віялом уздовж столів. Вона приголом­шена, побачивши підписану картку Міккі Ментла з цінником у 2900 доларів, але певною мірою їй уже легше. Порівняно з цим, її срібні долари виглядають дріб’язком.

Вона стоїть на вході й оглядає залу. Це цілий новий світ, екзотичний і лячний, що приголом­шив її. Здається, вистачає одного погляду на неї, щоб це стало очевидно, тому що продавець поблизу гукає:

— Загубилась, золотце? Можу чимось помогти?

Це повнолиций чоловік десь за тридцять, в окулярах і бейсболці «Оріолз». У його бороді крихти їжі, а в очах блиск.

Ґвенді підходить до його столу.

— Дякую, я поки лише роздивляюся.

— Роздивляєшся, що б купити, чи де продати?

Погляд чоловіка падає на голі ноги Ґвенді й затримується на них довше, ніж треба. Знову звівши очі, він либиться, і Ґвенді більше не подобається той блиск.

— Просто роздивляюся, — кидає вона, поквапом відходячи.

Вона дивиться на чоловіка двома столами далі, той розглядає крихітну марку через збільшувальне скло, тримаючи її пінцетом. До неї долинають його слова:

— Можу дати сімдесят доларів, а це вже й так на двадцять більше від мого ліміту. Жінка вб’є мене, якщо…

Вона не залишається подивитися, чи укладе він угоду.

У дальньому кінці прямокутника вона підходить до столу, вкритого виключно монетами. У центрі останнього ряду вона помічає срібний долар Моргана. Сприймає це як гарний знак.

Чоловік за тим столом лисий і старий — вона достоту не впевнена, наскільки старий, та принаймні достатньо, аби бути їй дідом. Він посміхається Ґвенді й не кидає погляд на її ноги — це хороший початок. Стукає по бейджику в себе на сорочці.

— Тут написано, що мене звуть Джон Леонард, але для друзів я просто Ленні. Ви виглядаєте дружньо, тож чи є щось особливе, що ви шукаєте, і чим я міг би допомогти? Шукаєте монетки для альбому з пенні Лінкольна?[25] Може, шукаєте п’ятак з бізоном[26] чи кілька ювілейних четвертаків зі штатами?[27] У мене є Юта, у дуже гарному стані й рідкісна.

— Узагалі-то в мене є дещо, що я хочу продати. Можливо.

— Ага, о’кей, дай-но гляну і скажу, чи зможемо ми сторгуватися.

Ґвенді дістає монети — кожна в окремому пластиковому пакетику — з кишені й передає їх йому.