Розділ «Стівен Кінг, Річард Чізмар Пульт Ґвенді»

Пальці в Ленні товсті й вузлуваті, але він дістає монети з відтренованою спритністю, тримаючи їх за ребро, не торкаючись аверсу і реверсу.

Ґвенді помічає, як його очі розширюються. Він присвистує.

— Можна дізнатися, звідки вони в тебе?

Ґвенді каже йому те ж саме, що й продавцеві монет у Портленді.

— У мене нещодавно помер дідусь і залишив їх мені.

Чоловік виглядає щиро засмученим.

— Мені дуже прикро чути це, серденько.

— Дякую, — каже вона і подає руку. — Я Ґвенді Пітерсон.

Чоловік міцно потискає її.

— Ґвенді. Мені подобається.

— І мені, — каже Ґвенді й усміхається. — Уже ж нікуди від нього не подінусь.

Чоловік вмикає маленьку настільну лампу і використовує збільшувальне скло, щоб оглянути срібні долари.

— Ще ніколи не бачив такої монети в ідеальному стані, а в тебе їх аж дві, — він зводить погляд на неї. — Скільки вам, міс Ґвенді, якщо ви не проти, що я питаю?

— Шістнадцять.

Чоловік клацає пальцями і наставляє на неї один.

— Б’юся об заклад, збираєш гроші на машину.

Вона хитає головою.

— Може, колись, але поки хочу продати ці монети, щоб заробити грошей на коледж. Після школи хочу вступити до університету з Ліги плюща.

Чоловік схвально киває головою.

— Це добре.