Розділ «Стівен Кінг, Річард Чізмар Пульт Ґвенді»

— Як скажеш.

Вона знову прислухається до приглушених батькових кроків — він іде геть. Хвала Богу.

Укотре хапає торбу і волочить її по затопленій підлозі наскільки їй дозволяють втомлені ноги, стогнучи під вагою пульта і срібних монет.

Щойно опинившись у безпеці своєї кімнати, вона замикає за собою двері й розгортає брезентову торбину. Пульт видається неушкодженим, але ж як дізнатися напевне? Вона тягне важіль з лівого боку пульта, і після бездиханної миті, коли вона вже точно була впевнена, що пульт зламався, беззвучно виїжджає маленька підставка, на якій лежить шоколадна мавпочка розміром з желейку. Дівчина притьмом запихає шоколадку до рота, і цей пишний смак знову відносить її. Вона заплющує очі, поки шоколад тане в неї на язиці.

Торбина подерлася в кількох місцях, і її треба замінити, та це не турбує Ґвенді. Вона роззирається кімнатою і зупиняє погляд на дні своєї шафи, де безладною купою скинуті коробки з-під взуття. Сьогодні батьки зовсім не заморочуються її шафою.

Зі здоровенної картонної коробки вона дістає пару старих чобіт і шпурляє їх у протилежний бік шафи. Обережно поміщає пульт всередину і додає купку срібних монет. Щойно кришка щільно закрила коробку, вона штовхає її — зараз та заважка, щоб піднімати, картон точно порветься — у тінь у самому кінці шафи. Зробивши це, вона звалює інші коробки на неї і перед нею.

Ґвенді встає на ноги, відступає й оцінює свою роботу. Переконавшись, що зробила достатньо, піднімає мокру брезентову торбину і прямує на кухню, щоб викинути її та поснідати мюслями.

Решту дня вона тиняється домом, дивлячись телевізор і проглядаючи підручник з історії. Кожні півгодини з хвостиком — загалом більше дюжини разів — вона встає з дивану, іде коридором і застромлює голову до кімнати, аби переконатися, що пульт на місці.

Шкільний бал відбувається наступного дня, і вона розуміє, що їй доводиться примушувати себе вдягти рожеву сукню, нафарбуватися і вийти з дому.

«І це тепер моє життя? — думає вона, заходячи до спортзалу касл-рокської старшої школи. — Той пульт — моє життя?»

15

ВИСТАВКА МОНЕТ І МАРОК

КУПУЙТЕ! * ПРОДАВАЙТЕ! * ТОРГУЙТЕ!

Касл-рокська СВІВ[23] — субота, 20 травня

9:00 — 14:00

Продаються напої!

Продаж срібних монет не входить у плани Ґвенді, аж поки вона не помічає рекламну листівку, приклеєну до вітрини касл-рокського дайнеру. Після цього вона здатна думати лише про те. Так, правда, вона вже якось їздила до нумізматичної крамниці, але та поїздка мала радше дослідницький характер. Зараз, однак, усе змінилося. Після закінчення школи Ґвенді хоче вступити в котрийсь з університетів Ліги плюща,[24] а навчання там коштує недешево. Вона планує подаватися на гранти й стипендії, а зі своїми оцінками впевнена, що таки отримає щось, та чи того достатньо? Напевно, ні. Точно ні.

А от у чому взагалі немає сумнівів — це срібні долари Моргана 1891 року, звалені в коробці в дальньому кутку її шафи. За останнім підрахунком, їх більше сотні.

Погортавши в аптеці журнал «КОЙНейдж», Ґвенді дізнається, що установлена ціна на Моргани не стабільна; їхня вартість щораз зростає. Згідно з журналом, інфляція і неспокій у світі піднімають ринок золотих і срібних монет. Її першою думкою було продати достатньо монет (може, у Портленді, вірогідніше — у Бостоні), щоб заплатити за коледж і придумати, як пояснити такий несподіваний куш лише коли це буде конче необхідно. Мабуть, скаже, що знайшла. Важко повірити, але й важко спростувати. (Найретельніші плани шістнадцятирічних рідко коли бувають обдумані).

Реклама виставки монет і марок наштовхує Ґвенді на ще одну ідею. Кращу.