Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

Помилки бути не могло. Малена, юна принцеса Скоґландська, всміхалася.

23

Ярвен не здивувалася, коли комбі, гуркочучи, завернув на галявину й спинився перед жовтою хатиною. Небом пропливали важкі сірі хмари, а вдалині, як їй здалося, вже чулися перші перекоти грому. А загалом тут усе дихало спокоєм.

Усю дорогу сюди Малена тільки те й робила що всміхалася. Побачивши її усмішку, Ярвен одразу здогадалася, що нападників, які оце захопили їх, послав не віце-король; а крім того, солдати чи поліцейські були би в уніформі. Їх могли викрасти лише бунтарі. Нападники привезли їх назад до Нагіри.

Ватажок бунтарів чекала на них, стоячи у відчинених дверях.

— Обережно! — гукнула вона, коли нападники відкинули задній борт автомобіля. — Я ж бо казала вам, з ними треба обходитись обережно! Вони нам не вороги!

Один із молодиків розв’язав Ярвен ноги.

— Побачимо ще! — гукнув він через плече до Нагіри. Потім підштовхнув Ярвен під бік і скомандував: — Злазь!

Ярвен спробувала випростатись. Їхали вони не довго, та помалу в неї виникло таке враження, ніби останніми днями її тільки й викрадають, зв’язують та возять по Скоґландії.

— Отже, це знову ви, — промовила Нагіра. — І ти, Йоасе. Цього разу й ти.

Звичайно, це була та сама жінка, яка напередодні давала їм з Маленою попити. Але тепер Ярвен з подивом завважила, як цілковито вона змінилася. Ще вчора жінка мала стомлений, виснажений вигляд людини, що втратила майже всі надії; сьогодні Нагіра, навпаки, справляла враження багато молодшої, сповненої енергії, майже радісної.

— Яка ж я дурна, що вчора не відразу збагнула, хто були мої гості!

Вона жестом руки запросила всіх трьох сідати на кушетку в кухні. Йоас уперто крутнув головою, і один з Нагіриних людей уже надався був посадити його силоміць, але Нагіра махнула рукою й мовила:

— Облиш.

Телевізор на комоді працював так само з вимкненим звуком. Ярвен розгледіла Больштрема, який, широко розмахуючи руками, щось казав перед мікрофоном.

— Що довше вони розбалакують про теракт на стадіоні, то вочевидь більшою стає загроза, — промовив чоловік, який, коли вони ввійшли на кухню, вже тут сидів. — Я про все це вже просто не можу слухати. Щойно один уже дав зрозуміти, що коли на північ не ввести війська, то бунтарів навряд чи пощастить прибрати до рук. Вони хочуть схопити тебе, Нагіро!

— Хіба це новина, Тілокі?! — відказала Нагіра. — А тепер на хвильку відірви очі від телевізора. У нас — принцеси!

— A-а, вітаю! — кинув Тілокі. — Ніколи б не подумав, що познайомлюся одразу з вами обома та ще й за таких обставин!

Ярвен звела погляд на Малену. Тим часом усмішка в тієї на вустах уже згасла, але вигляд принцеса мала такий самий спокійний, ба навіть задоволений.

— І що? — спитала вона. — Що ви збираєтеся з нами робити?