Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

Ярвен злякано закрутила головою й вигукнула:

— Але ж Малені він теж повірить! Малена теж може сказати, що бунтарі схопили її й тримали в полоні! Навіть відтяли їй коси! Вона може сказати, нібито її катували, — адже це все одно, якби про те саме розповіла я. І тому тепер вона, мовляв, зненавиділа бунтарів! Але Естерлінд вона знає краще, вона взагалі все знає краще, і шпигун з неї вийде куди кращий, ніж я!

Нагіра, примруживши очі, поглянула на Ярвен і промурмотіла:

— Таки й справді. Вона про це нічого не знає.

Потому підвелася, ступила кілька кроків на середину галявини й, не обертаючись, стала. Синьо-чорне небо над деревами розітнула перша блискавка, порив вітру гойднув крони.

— Хто їй пояснить? — спитала Нагіра через плече. — Чи не гадаєте, що вже пора? Чому краще від неї ніхто не випитає в Норліна його таємницю? Чому, коли вона знову з’явиться в Естерлінді, на очах у нього виступлять сльози — сльози розчулення, сльози щастя?

Ніхто не озивався. Лише гучно, мов удар у литаври, гуркнув грім і покотився, завмираючи, вдалину.

— Ходімо до хати, — мовила Нагіра.

Ще не дійшли вони до дверей, як галявину осяяв ще один спалах блискавки, й відразу за ним знов гуркнув грім. Услід за цим розверзлися безодні небесні, по листю вперіщили перші краплі й зашумів дощ — так, що аж у вухах позакладало.

Тілокі причинив за всіма двері й мовив:

— Ну, ось.

Ярвен звела на нього погляд, потім Нагіра, а тоді й Малена та Йоас. Цієї миті Ярвен збагнула, що зараз почує й останню таємницю. Адже вона розуміла, що їй сказали не все.

— Ярвен, — почала Малена. Якусь хвилю здавалося, немовби принцеса ось-ось обійме її, щоб захистити від того, що зараз мусить сказати. — Нагіра має рацію. Йти до нього треба тобі, Ярвен. Тобі й нікому іншому. Уже хоч би через те, що тобі він нічого не зробить. Ніколи. Невже ти й досі не здогадалась? Норлін — твій батько.

25

— Ні! — прошепотіла Ярвен. Мабуть, її кидало то в жар, то в холод, мабуть, світ перед очима пішов обертом, мабуть, усю кухню повив туман… У вухах дзвеніло, серце, здавалося, ось-ось вискочить з грудей.

— Неправда!

Ні, це неправда, це не може бути правдою!

Це не має бути правдою, не повинно бути правдою, таке просто не повинно бути правдою! Щоб вона?.. Ні, тільки не вона, не Ярвен! Вони щось переплутали, певна річ, переплутали! Тільки не Ярвен!

— Я цього не хочу! — прошепотіла вона.

На її подив, цієї миті руку на плече їй поклав саме Йоас.