Розділ «Протистояння Книга III»

Боббі вистрілив — і промазав. «Ґаранд» дав громоподібний залп — і бите скло бризнуло в лице Боббі Террі. Той скрикнув: він, певне, помер. Потім побачив, що вибито ліву половину лобового скла, і зрозумів, що він іще на цьому світі.

Суддя важко прицілився, розвернувши «ґаранд» на коліні градуси на два. Боббі Террі, в якого нерви вже цілковито здали, дав коротку чергу з трьох пострілів. Перша куля пробила дірку в боці «скаута». Друга влучила Судді вище лівого ока. Сорок п’ятий калібр великий і зблизька робить масштабні, некрасиві речі. Ця куля знесла Судді більшу частину черепа і кинула його на «скаут». Голова чоловіка радикально закинулася назад — і третя куля Боббі Террі влучила Судді в нижню щелепу на чверть дюйма нижче від губ, так що зуби посипалися в рот, і він вдихнув їх з останнім подихом. Підборіддя й нижня щелепа в нього розлетілися на шматки. Його палець у смертній агонії натис на гачок, але куля полетіла в біле дощове небо.

На землю впала тиша.

Дощ барабанив у дахи «скаута» і «вілліса». По плащах двох мертвих чоловіків. І то був єдиний звук, доки ворона з хрипким карканням не злетіла з телефонного дроту. Це вивело Боббі Террі з заціпеніння. Він поволі підвівся з пасажирського місця, ще стискаючи свій револьвер, який димився.

— Я це зробив, — довірчо промовив він, звертаючись до дощу. — Убив його на хер. Краще вже повір. Контрольний постріл. Узяв його. Щоб я всрався, коли ні. Старий Боббі Террі щойно вбив його настільки насмерть, наскільки треба…

І тут він із жахом усвідомив, що на хер він убив не Суддю.

Суддя помер, спершись спиною на «скаут». І Боббі Террі схопив його за комір і смикнув на себе. І витріщився на те, що лишилося від обличчя Судді. Лишився хіба що ніс, та й той у не надто блискучій формі.

Це міг бути хто завгодно…

І, немов у жахливому сні, Боббі Террі знову почув слова Флеґґа: «Я попсований товар повертати не стану».

Господи Боже, та це міг бути хто завгодно. Вигляд такий, наче він, Боббі, навмисне діяв усупереч наказові Ходака. Два прямих влучання в пику. Навіть зуби повибивало.

Дощ барабанив, барабанив…

Тут усе скінчено. Усе. На схід він іти не наважиться, не наважиться й лишитися на заході. Там він або з голою спиною повисне на стовпі, чи… щось іще гірше.

А таке буває?

Коли на чолі стоїть цей псих зі своїм вишкіром, то в Боббі Террі сумнівів не лишалося: буває. То який вихід?

Ковзаючи руками по волоссю, не зводячи очей зі знищеного обличчя Судді, він намагався думати.

Південь. Ось відповідь. Південь. Ніяких застав. На південь, у Мексику, а якщо треба далі — то в Ґватемалу, Панаму, та хоч на хуй до Бразилії! Усунутися від усієї цієї хуєти. Ніякого сходу, ніякого заходу, тільки Боббі Террі, у безпеці й далі від Ходака та його отих старих стрьомних чобіт, які можуть…

У дощовому вечорі пролунав новий звук.

Боббі Террі різко скинув голову.

Дощ, так, це він металево барабанив по двох машинах, і невимкнені мотори гули, і…

Химерний звук, клацання, немов збиті підбори швидко цокають асфальтом другорядної дороги.