Розділ без назви (1)

— Вона як постаршала, — сказав Стю.

Нік написав щось і показав записку їм обом.

«Ми всі теж», — було написано в ній.

——

Стю їхав на електростанцію наступного ранку, коли побачив Сьюзен і Дейну, які прямували Каньйон-бульваром на мотоциклах. Він помахав їм, вони під’їхали. Він подумав, що ще ніколи не бачив Дейну красивішою. Її волосся було зібране під яскраво-зеленою хусткою, під розстібнутою курткою з сирової шкіри були джинси та бавовняна сорочка. Каремат і спальник були прив’язані ззаду.

— Стюарте! — крикнула вона і з усмішкою помахала йому.

«Лесбійка?» — з сумнівом подумав він.

— Я так розумію, у невеликий похід зібралися, — сказав він.

— Атож. І ти мене не бачив!

— Нє-а, — сказав Стю. — Зовсім не бачив. Закуримо?

Дейна витягла «мальборо» і затулила долонями вогник сірника.

— Бережися, дівко.

— Буду.

— І вертайся.

— Сподіваюся.

Вони подивилися одне на одного в ясному ранку пізнього літа.

— Бережи Френні, дядьку.

— Буду.

— І легкого маршальства.

— То вже я знаю, що можу.