Розділ без назви (1)

Сью продовжила.

— І це все вона за одним разом повідомила своєму печерному бойфрендові. У нього дах з’їхав, і він до неї з пістолетом прибіг. Вона його роззброїла. Вона каже, що отут і стався серйозний поворот в її житті: розповідала, мовляв, завжди розуміла, що сильніша й спритніша за нього, — головою розуміла. А до нутра це дійшло, коли вона забрала в нього пістолет.

— Ти кажеш, вона чоловіків ненавидить? — спитав Стю, уважно дивлячись на Сью.

Сьюзен похитала головою.

— Зараз вона бі.

— Вона що? — спитав Стю.

— Їй добре з коханцями будь-якої статі, Стюарте. І я сподіваюся, що ти в Комітеті не почнеш запроваджувати пуританські закони разом із заповіддю «Не вбивай».

— Та мені й так клопоту вистачає, щоб перейматися, хто з ким спить, — пробурмотів він, і всі засміялися. — Я просто спитав, бо не хочу, щоб хтось ішов туди як у хрестовий похід. Нам там очі потрібні, а не партизани. Це робота для тхора, а не для лева.

— Вона знає, — сказала Сьюзен. — Френ мене питала, як вона сприйняла, що я її попросила піти туди заради нас. Вона дуже добре сприйняла. З одного боку, вона нагадала мені, що коли б ми лишилися з тими чоловіками… пам’ятаєте, як ви нас знайшли, Стю?

Той кивнув.

— Якби ми лишилися з ними, ми б у результаті або загинули, або все одно приїхали на захід, бо вони прямували туди… принаймні коли були досить тверезі, щоб читати дорожні знаки. Вона сказала, що міркувала, яке їй місце в Зоні, і схилялася до думки, що її місце — поза Зоною. І вона сказала…

— Що? — спитала Френ.

— Що постарається повернутися, — сказала Сью доволі різко і на тому замовкла.

Що ще казала Дейна Юрґенс, лишилося між ними, і це не мали знати навіть інші члени Комітету. Дейна вирушала в дорогу з десятидюймовою фінкою, причепленою до руки. Коли вона різко згинала зап’ястя, пружина зіскакувала — і вуаля, в неї зненацька виростав шостий двосічний палець завдовжки десять дюймів[116]. Вона відчувала, що більшість членів Комітету — здебільшого чоловіки — цього не зрозуміють.

«Якщо він достатньо серйозний диктатор, то, може, тримає їх купи лише він. Якщо його не стане, вони, можливо, всі перегризуться між собою. Його смерть стане кінцем їхнього кубла. І якщо я підберуся близько до нього, Сьюзі, то йому знадобиться його чорт-хранитель».

«Тебе ж уб’ють, Дейно».

«Можливо. А можливо, і ні. Але втіха від того, як його кишки вивалюються на підлогу, уже буде того варта».

Може, Сьюзен і зупинила б її, але не намагалася. Вона заспокоювала себе тим, що взяла з Дейни обіцянку діяти за початковим сценарієм, якщо не випаде ідеальна нагода. На це Дейна погодилась, і Сью не вірилося, що подруга отримає такий шанс. Флеґґа будуть добре охороняти. Проте три дні після того, як вона озвучила подрузі думку щодо шпигунської місії на захід, Сью Стерн не могла спати ночами.

— Ну, — сказала вона всім. — Я додому і в ліжко. Добраніч, товариство.

Сью пішла, тримаючи руки в кишенях солдатської куртки.