——
27 серпня; майже сутінки; Венера ясно світить у небі.
Нік, Ральф, Ларрі та Стю сиділи на порозі будинку Тома Каллена. Том грався в крокет на траві, весело покрикуючи.
«Пора», — написав Нік.
Стю тихо спитав, чи треба його знову гіпнотизувати, і Нік похитав головою.
— Добре, — сказав Ральф. — Я не певен, що зможу це зробити.
Він голосно погукав:
— Томе! Агов, Томмі! Ходи сюди!
Том, усміхаючись, прибіг.
— Томмі, час вирушати, — сказав Ральф.
Усмішка зникла з Томового обличчя. Він саме помітив, що темніє.
— Іти! Ні! Боже мій, ні! Коли темно, Том лягає спати. ЖИТ-ТЯ, а це пишеться «спати». Том не любить гуляти, коли темно. Бо тут бабай. Том… Том…
Він замовк, і всі схвильовано дивилися на нього. Том занурився в сіре мовчання. І вийшов з нього… тільки не таким, як завжди. То не було раптовим просвітленням: життя не швидким потоком поверталося до нього, а спроквола, майже неохоче, печально.
— На захід? — спитав він. — Це туди зараз час?
Стю поклав руку йому на плече.
— Так, Томе. Якщо можеш.
— У дорогу.
Ральф видав здушений стогін і пішов за хату. Том, здається, не помітив. Він дивився то на Стю, то на Ніка.
— Уночі йду. Удень сплю, — дуже повільно, затуманено Том додав: — І побачити слона.
Нік кивнув.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 192. Приємного читання.