Розділ без назви (1)

Ларрі приніс Томів рюкзак з-під порога, де він стояв. Том поволі, мрійливо взяв його на спину.

— Ти хочеш бути обережним, Томе, — хрипко промовив Ларрі.

— Обережним. Боже, так!

Стю спізніло подумав, чи не треба було б дати Томові ще й маленький намет, і відкинув цю думку. Том замучиться ставити навіть маленький намет.

— Ніку, — прошепотів Том, — мені справді треба це зробити?

Нік обійняв Тома і поволі кивнув.

— Добре.

— Просто тримайся великої чотирисмугової дороги, Томе, — сказав Ларрі. — Тієї, де написано 70. Ральф тебе підвезе до початку на своєму мотоциклі.

— Так, Ральф… — Том замовк. З-за будинку вийшов Ральф, промокуючи очі банданою.

— Готовий, Томе? — хрипко спитав він.

— Ніку, а тут і далі буде мій дім, коли я вернуся?

Нік енергійно закивав.

— Том любить свій дім. Боже мій, як любить.

— Ми знаємо, Томмі, — Стю відчув, як у нього в горлі стоять теплі сльози.

— Добре. Я готовий. А з ким я поїду?

— Зі мною, Томе, — сказав Ральф. — Трасою 70, не забудь.

Том кивнув і пішов до Ральфового мотоцикла. Через мить за ним пішов і Ральф, опустивши свої могутні плечі. Навіть пір’їна на капелюсі в нього наче поникла. Він сів на мотик і завів його. За мить вискочив на Бродвей і завернув на схід. Усі решта стояли, дивилися, як мотоцикл перетворюється на рухомий силует, помітний лише фарою. Потім і цей вогник зник за громадиною автокінотеатру «Голідей Твін» — і не з’явився.

Нік пішов, опустивши голову, засунувши руки в кишені. Стю спробував приєднатися до нього, але Нік сердито похитав головою і махнув рукою. Стю пішов до Ларрі.

— От і все, — сказав Ларрі, і Стю понуро кивнув.

— Ти як гадаєш, ми ще його побачимо, Ларрі?