Розділ «Рік другий»

Донесли колесо до ставка й опустили на березі біля свіжого настилу.

— Обережно! — застеріг Сташко. — Щоби не розійшлось у пазах!

Міхал із Мертеном залізли на настил і за допомоги коловорота і линв підвісили вал позаду старого колеса на поперечний трям. Кілька хлопців брусками й жердинами скинули колесо з вала на лотік і перенесли на берег.

Потім підняли нове колесо, поставили на лотік і заходилися надягати його на вал. Сташко аж змокрів, так хвилювався. Вони з Андрушем стояли на лотоці й керували хлопцями.

— Трохи лівіше, так, так, поволі, а зараз правіше, трішечки опустіть! Не нахиляйте, тримайте рівно! Будьте уважні!

Все йшло як слід. Та раптом Андруш звів руки над головою і сплеснув у долоні.

— Поглянь-но, — гукнув він до Сташка, — як ти заміряв! Хіба це робота! — І показав на отвір у колесі. — Та він такий, що навіть палиця від мітли не ввійде, не те що вал!

Сташко в розпачі, аж вуха почервоніли. Він же так ретельно міряв і не раз! Навіть Юро помітив би цей ґандж.

— Навіть не можу пояснити, як це сталося, — промурмотів Сташко.

— Не можеш? — перепитав Андруш.

— Не можу.

— А я можу! — лукаво всміхнувся Андруш.

Усі давно вже помітили, що він розігрував Сташка. Андруш клацнув пальцями — і отвір ступиці став, як був. Колесо надягли на вал — сиділо як улите.

Сташко не образився. Він радів, що найважчу роботу вже зроблено. Те, що залишилося, — дитяча гра. Вони опустили вал із новим колесом на його попереднє місце, прибрали піднімач і коловорот. Потім колесо закріпили на валу.

Мірошник працював з усіма. А коли настала хвилина випробовувати нове колесо, він забрався на настил і звелів Юрові принести всім вина. Стоячи на лотоці, підняв келиха з вином, надпив, а решту вилив на колесо, прикрашене ялиновими гілками.

— Спершу — вино, потім — вода! — вигукнув він. — Пускайте!

Ганцо відкрив шлюз. Під радісні вигуки мірошниченків нове млинове колесо закрутилося.

На подвір'я з наймитської винесли довгого стола, лави. Лишко з Вітком притарабанили крісло Майстра й поставили на чільному місці — в кінці стола.

Хлопці помились у млиновому ставку. Потім одягли чисті сорочки й піджаки. Тим часом Юро на кухні готував частування.

Смаженина й вино незабаром стояли на столі просто неба. Мірошниченки бенкетували до пізнього вечора. Майстер був у доброму гуморі, балакучий. Спершу він похвалив Сташка і його підручних за роботу, навіть дурному Юрові вділив кілька теплих слів — за вечерю й вино. Разом з усіма співав, жартував, примушував хлопців пити і сам пив дуже багато.