Розділ «Частина третя Роздача»

— Нам не можна втрачати голови, Меті. Світ нам не дозволить.

— Але ж тут лише ти і я, Френсисе.

Вона ще раз заскочила на нього, і цього разу він не кричав у муках.

Розділ сорок сьомий

Іноді я ненавиджу себе за свої недоліки. Та мені легше ще більше ненавидіти інших.

Прибиральник знайшов тіло невдовзі по тому, як о 4:30 темного морозного ранку відмітився на зміні на своїй ділянці на заправці, розташованій на трасі М27 поблизу Саутгемптону. Прибиральник саме мив унітази, коли помітив, що в одній з кабінок не відчиняються дверцята. Він наближався до свого шістдесят восьмого дня народження і вилаявся, зігнувши свої старі кості для того, щоб зазирнути під двері. Йому було важко зробити це, та зрештою він угледів два черевики. Оскільки до черевиків додавалися ще й шкарпетки і ноги, йому більше не було потреби задовольняти свою допитливість. У кабінці сидів чоловік, і хай він там п’яний, хворий чи конає, це до біса переб’є весь графік прибирання. Старий чолов’яга лаючись поплентався до свого начальника.

Начальник за допомогою викрутки спробував відчинити замок ззовні, та виявилося, що коліна чоловіка міцно вперлися у двері, і навіть штовхнувши щосили, неможливо було відчинити двері більш ніж на кілька дюймів. Начальник просунув руку в двері у спробі відсунути коліна, та натомість схопився за звислу руку, холодну як лід. Він з жахом відсахнувся і вирішив ретельно вимити руку, перш ніж поплентався викликати поліцію і швидку, поки прибиральник стояв на чатах.

Поліція прибула невдовзі по п’ятій ранку і, маючи більше досвіду в подібних справах, аніж прибиральник зі своїм начальником, за кілька секунд зняла двері кабінки з завіс. О’Ніл, повністю одягнений, прихилився до стіни. Колір збіг з його обличчя, і воно скривилося у масці смерті, вискаливши зуби. Очі були вирячені. На колінах у нього поліція знайшла дві половинки порожньої бляшанки від пудри, а на підлозі побачили маленький поліетиленовий пакетик з кількома крупинками білого порошку і кейс, напханий політичними брошурами. Ще трохи маленьких білих порошинок прилипло до шкіряної оббивки кейса, який О’Ніл, вочевидь, розмістив на колінах, щоб мати рівну поверхню. Зі стиснутого кулака вдалося видобути пожмакану 20-фунтову купюру, яку О’Ніл згорнув у трубочку, перш ніж зім’яти у смертельній агонії. Друга його рука була витягнута над головою, так ніби цей оскалений труп востаннє моторошно махав на прощання.

— Ще один нарик прийняв останню палючу дозу,— промимрив сержант поліції своєму молодшому колезі.— Нам звично знаходити їх з голкою у вені, та цей виконав свою лебедину пісню кокаїном.

— А я й не думав, що він смертельний.

— Може, забагато для його серця. Або, може, та штука була розбодяжена. На цих заправках його штовхають багато, і торчки ніколи не знають, що купують. Іноді їм не щастить.

Він заходився нишпорити у О’Ніла по кишенях у пошуках розгадки його особи.

— Що ж, хлопче, викличмо тих падлючих фотографів, щоб вони зняли цю гнійну сценку. Нам тут нема чого стовбичити й гадати про... містера Роджера О’Ніла,— оголосив він, знайшовши гаманець з кількома кредитними картками.— Цікаво, хто він. Чи то пак ким він був.

Поки представник коронера[54] дав добро на те, щоб забрати тіло, було вже двадцять по сьомій. Хлопці зі «швидкої» саме силувалися витягнули покорчене тіло з кабінки й перекласти на ноші, коли по радіо передали виклик. Тіло мало не просто ім’я, а ще й послужний список.

— Чорт,— сказав сержант диспетчеру,— це піділлє олії у вогонь. Приїдуть інспектори з карного розшуку, суперінтендант[55], навіть головний констебль прибуде повитріщатися,— він почухав підборіддя, повернувшись до моложавого констебля.— Маємо тут подаруночок, атож. Здається, наш парубок під простирадлом був старшою політичною фігурою, пов’язаною з Даунінг-стріт. Постарайся написати збіса гарний рапорт, хлопче. І щоб кожна кома була на місці. Ой чую я, напишеш ти такий собі бестселер.

Меті була в душі — змивала останні сліди вчорашнього вечора, коли задзвонив телефон. Це був Краєвскі, дзвонив з ньюзруму «Кронікла».

— Джонні, нічого, що зараз трохи зарано, чорти б його вхопили,— почала скаржитись вона, але він урвав її.

— Тобі треба дещо знати. Ще один з твоїх неможливих збігів. Щойно зі стрічки. Здається, всього кілька годин тому поліція Саутгемптону знайшла твого Роджера О’Ніла мертвим у громадській вбиральні.

Меті стояла оголена, на килим крапало, та вона геть не помічала калюжі, що розпливалася навколо неї.

— Скажи, що це просто твій бездарний спосіб побажати доброго ранку, Джонні. Будь ласка.