Розділ «Частина третя Роздача»

До полудня лорд Вільямс колюче засудив газету за використання конфіденційних документів, які, як він заявив, були викрадені. «Інквайрер» відразу ж відповів, що оскільки партія виявилася неприпустимо некомпетентною у сфері збереження своєї конфіденційної інформації, газета радо виконає свій громадянський обов’язок і поверне папку її законним власникам у штабі партії, що й було зроблено трохи пізніше того ж дня, саме вчасно, щоб захопити теленовини і вдихнути в історію нове життя.

Ніхто не сприйняв історію як таку, що має серйозне значення. Більшість відкинула її як таку, що має більше стосунку до типової некомпетентності штабу партії, як і самого Семюела. Але його кампанія з самого початку була невдалою. Наполеон вимагав щасливих генералів, і Британія вимагала не меншого. Ситуація не сприяла тому, хто заявляв, що він на вершині подій. Останні години перед битвою так не проводять.

Уркгарт подзвонив Меті.

— Ти мені потрібна. Можеш прийти?

Вона мало не побігла до нього, до його дому на Кембридж-стріт, і тільки-но він зачинив двері, відгороджуючись від решти світу, як він кинувся на неї, опинився на ній, а згодом і в ній. Здавалося, він володіє надзвичайною енергією, яку йому відчайдушно треба випустити. Він кричав кінчаючи, розгублено, цей крик вона сприйняла за муку, а може, то була провина? Гонитва за владою збурює багато пристрастей, які не завжди уживаються. Меті сама це знала.

Коли вони закінчили і вона визволила своє тіло з-під нього, вони трохи тихо полежали одне біля одного, поринувши у свої думки.

— Чому ти подзвонив мені, Френсисе? — зрештою запитала вона.

— Ти мені потрібна, Меті. Я раптово почувся дуже самотнім.

— Скоро тебе оточить увесь світ. Ти не матимеш і хвильки для себе.

— Гадаю, так десь воно і є. Я дещо боюся. Мені потрібен хтось, кому б я міг довіряти. Я ж можу довіряти тобі, правда, Меті?

— Сам знаєш, що так,— вона поцілувала його.— Так не триватиме вічно, я знаю, та коли ти порвеш зі мною, я більше розумітиму себе і все, що мене цікавить.

— І що ж це?

— Влада. Її межі. Компроміси, яких вона потребує. Виверти.

— Я був настільки цинічний?

— Я хочу стати найкращим політичним кореспондентом у країні, а може, й у всьому світі.

— Ти мене використовуєш! — хихикнув він.

— Сподіваюся, що так.

— Ми настільки різні, ти і я, Меті, та чомусь я відчуваю, що як я можу бути впевненим у твоїй...— він пошукав відповідне слово,— відданості, тоді за деякий час увесь світ піде за тобою.

Вона провела м’яким пальцем йому по губах.

— Я думаю, це щось більше, ніж відданість, Френсисе.