Розділ «Частина третя Роздача»

— Коли що, Меті? Я бачу, вас щось непокоїть.

— Коли відбувається щось справді недобре.

— Це ж політика.

— Ні, це не лише політика. Щось набагато гірше.

— Розкажіть мені все, якщо бажаєте. Вбачайте в мені отця-сповідальника.

— Ні, я б так ніколи не змогла, Френсисе.

— А ви ж ніби казали, що я нагадую вам батька.

— Лише своєю силою.

Її щоки запалали, здавалося, вона засоромилася; він усміхнувся. І несподівано для Меті кімнату заповнив вир кольорів — кришталева блакить його очей, бурхливий бурштин віскі, глибокі темні відтінки старої шкіри, персидський пурпур килимка. Вона чула, як калатає її серце в утробній тиші. Меті простягнула склянку — освіжити, знаючи, що, прийшовши сюди, вона розпочала щось, що повинна буде й закінчити.

— Я думаю, хтось навмисне націлився на Колінґриджа.

— Я вражений.

— Злиті опитування, злита інформація. Думаю, педингтонська адреса була підставою, а це означає...

— Що ж це означає?

— Що купівля акцій була також підставою.

Здавалося, Уркгарт здригнувся, так ніби хтось ущипнув його за щоку.

— Але навіщо?

— Авжеж, щоб позбутися прем’єр-міністра! — вигукнула Меті, сердита, що він так повільно усвідомлює те, що вона вже ясно збагнула.

— Але ж... але ж... хто, Меті? Хто?

— Роджер О’Ніл причетний до цього.

— Роджер О’Ніл? — Уркгарт глузливо розреготався.— Але що ж, на бога, він отримав би з усього цього?