Розділ «Частина третя Роздача»

— Ранувато похолодало, як на цю пору року, я гадаю,— він оглянув вулицю, ніби перевіряючи, як там погода і хто може дивитися.— Чому б вам не зайти?

Він узяв у Меті пальто, всадовив її у велике шкіряне крісло у своєму кабінеті, приніс їм обом віскі.

— Сподіваюся, це ж не щось неправильне,— наважилася вона.

— На відміну від Борнмута, тут немає цікавих очей.

— Місіс Уркгарт...

— В опері з подругою. Її не буде деякий час. Якщо взагалі повернеться.

І слово по слову він накинув на них мантію змови, яка, здалося Меті, зручно вляглася в неї на плечах.

— Сьогодні був спокійний день,— сказала Меті, відпиваючи.

— Не кожного ж дня у небі з’являється комета і палає так яскраво.

— Можна поговорити з вами відверто, містере Уркгарт, навіть не на умовах лобі?

— Тоді краще називайте мене Френсисом.

— Я спробую — Френсисе. Просто річ у тім, що... мій батько був сильною особистістю. Ясні блакитні очі, ясний розум. Ви дечим нагадуєте мені його.

— Вашого батька? — сказав він, дещо вражений.

— Мені потрібна ваша порада, щоб усе зрозуміти.

— Як від батька?

— Ні. Навіть не як не від головного організатора. Як від... друга? — (Він посміхнувся).— Чи це все часом не збіг?

— Який збіг?

— Ці витоки. Опитування громадськості. Знаєте, його підклали мені під двері.

— Незвично.

— Потім акції «Реноксу». Ніяк не позбудуся відчуття, що за цим усім хтось стоїть.