Розділ «Частина третя Роздача»

Це було вперше, коли хтось із них сказав правду. Чарльз завжди був у скруті, перевтомлений чи страждав від нервів — ніколи не п’яний неконтрольовано, як справжній алкоголік. Більше не було таємниць, ніякого шляху назад.

— Знаєш що, Чарлі? Я вийду з Даунінг-стріт і зможу збіса гарно оголосити про відставку, вздрючити їх усіх — якщо тільки знатиму, що досі маю брата. Я просто нажаханий, що вже запізно, що я надто занедбав тебе, щоб просити твого прощення,— що ти був сам настільки довго, аж уже не бачиш сенсу нічого покращувати.

На обох кінцях лінії чулися сльози гострого страждання. Capa обіймала свого чоловіка так, ніби його зараз змете з борту штормом.

— Чарлі, якщо не можеш пробачити мене, то навіщо ж, хай йому грець, було все це? Все було ні до чого.

Запала тиша.

— Скажи щось, Чарлі! — мовив Генрі у відчаї.

— Ти клятий ідіот,— бовкнув Чарлі.— Ти найкращий братка, який тільки може бути.

— Я зайду провідати тебе завтра. Обіцяю. Тепер у нас буде набагато більше часу одне для одного, еге ж?

— Вибач за всю цю метушню.

— Правду кажучи, я вже кілька років не почувався настільки добре.

Розділ двадцять шостий

Тіні невірності завжди мають чигати біля дверей, інакше шлюб втрачає свіжість.

— Меті, я здивований,— сказав Уркгарт, відчинивши парадні двері й уздрівши її під лампою.— Ви мене уникали.

— Ви ж знаєте, що це неправда, містере Уркгарт. Це ви мене уникали. Ви практично втікали від мене щоразу, як я намагалася наблизитися до вас на конференції.

— Ну, в Борнмуті ми мали кілька гарячкових днів. А ви ще й з «Кронікла». Маю визнати, що це було б не...— він підшукував слово,— неправильно, якби мене побачили за розмовою з їхньою журналісткою, а тим паче з такою — як би це так сказати? — білявкою, як ви.

Його очі танцювали від радощів, і вона знову ж таки завагалася, як це бувало так багато разів, коли вона підіймала слухавку, щоб подзвонити йому, та потім стримувалася. Вона не була достоту певна чому. Цей чоловік небезпечний, вона це знала, змушував її відчувати речі, яких не слід, а коли вона була з ним, то тремтіла від збудження аж до самих пальців на ногах.

— Люди могли б не так зрозуміти, побачивши, як ми з вами тулимося в якомусь темному кутку, Меті,— провадив він, уже серйозніше.— А та ваша передовиця завдала смертельної шкоди моєму прем’єр-міністру.

— Шкоди завдав той, хто злив опитування, не я.

— Що ж, вибір часу — це все. А зараз ви знову тут. Щоб поставити мені питання.

— Це те, чим я займаюся, містере Уркгарт.