Розділ «Частина третя Роздача»

Capa побачила на обличчі чоловіка стражденний вираз. Сіла поруч і взяла за руку. Долоня тремтіла.

— Лікарю, що я можу зробити? Я зроблю все — все, що ви скажете.

— Нам треба вигадати спосіб втішити його. Він безнадійно засмучений.

— Можна поговорити з ним, лікарю? Зараз? Поки все це не зайшло далі.

Кілька хвилин очікування, поки брата не привели до телефону. Колінґридж чув на лінії звуки протесту й тихого замішання.

— Чарлі, як ти, старенький? — сказав Генрі м’яко.

— Геле, що я накоїв?

— Нічого, Чарлі, абсолютно нічого.

— Я погубив тебе, знищив усе! — голос був на диво старий, хрипкий від паніки.

— Чарлі, мені нашкодив не ти.

— Але ж я бачив по телевізору. Ти йдеш до королеви, щоб подати у відставку. Кажуть, що це все через мене і якісь акції. Я не розумію, Геле, я все засрав. Я не заслуговую бути тобі братом. Ні в чому більше нема сенсу,— на іншому кінці лінії почувся стримуваний схлип.

— Чарлі, я хочу, щоб ти послухав мене дуже уважно. Ти слухаєш?

Ще один схлип, повний шмарклів, сліз і смутку.

— Тобі не потрібно просити в мене пробачення. Це я мав би стояти навколішках, вимолюючи прощення. У тебе, Чарлі.

— Не будь дурним...

— Ні, послухай, Чарлі! Ми завжди проходили через усі проблеми разом, як родина. Пам’ятаєш, коли я керував бізнесом... той рік, коли ми мало не прогоріли? Ми йшли на спад, Чарлі, і все з моєї провини. Надто я загруз у своїй політиці. А хто привів того нового клієнта, те замовлення, що врятувало нас? О, знаю, це було не найбільше замовлення, яке ми отримували, зате в який слушний час! Ти врятував компанію, Чарлі, і врятував мене. Так, як і тоді, коли я був сраним бовдуром і спіймався на п’яному водінні на Різдво.

— Я ж насправді нічого не зробив...

— Сержант місцевої поліції, той, що був твоїм партнером по гольфу... якимось чином у відділку ти переконав його підправити тест на алкоголь. Якби я втратив права, мене б ніколи не обрали в моєму окрузі. Я б ніколи не ступив на Даунінг-стріт. Хіба ти не бачиш, дурнику, ти уможливив усе, а не зруйнував. Ти і я, ми завжди проходили все разом. І саме так все й залишиться.

— Я не заслуговую...

— Ні, не заслуговуєш, Чарлі, на такого брата, як я. Ти завжди був поряд, коли я потребував допомоги, а що робив у відповідь я? Я був надто заклопотаний. Коли пішла Мері, я знав, наскільки тобі було боляче. Я мусив бути поряд, атож мусив. Я був потрібен тобі, та завжди мав якісь інші справи. Я завжди збирався зайти й провідати тебе завтра. Завжди завтра, Чарлі, завжди завтра,— емоції надламували голос Колінґриджа.— У мене був свій момент слави, я робив речі, які хотів робити. Спостерігаючи, як ти став алкоголіком і занапастив себе.