Розділ «Частина третя Роздача»

— Місіс Уркгарт не проводить у Лондоні весь тиждень. Вона часто від’їздить чи займається своїми справами. Вечорами вівторка і середи я зазвичай буваю тут сам. Будь ласка, не соромтеся заходити.

Його погляд був незмигним, проникливим, залишив її збаламученою і з відчуттям небезпеки.

— Дякую,— м’яко сказала вона.— Я заходитиму.

Уркгарт відчинив двері. Вона вже спустилася східцями — і розвернулася.

— Ви балотуватиметеся, Френсисе?

— Я? Але ж я головний організатор, навіть не повноправний член Кабінету.

— Ви сильний, ви розумієте владу. А ще ви трішки небезпечний.

— Це дуже люб’язно з вашого боку — я так гадаю. Але ні, я не балотуватимусь.

— А я гадаю, вам слід.

Вона зробила ще один крок, та він гукнув її.

— Ви ладнали з батьком, Меті?

— Я дуже його любила,— сказала вона, перш ніж остаточно ковзнути у ніч.

Він знову всівся у крісло зі свіжою порцією віскі, його розум був збадьорений подіями дня і минулою годиною. Меті Сторін була винятково кмітлива і вродлива і, як вона чітко дала це зрозуміти, доступна. Але для чого, якщо бути точним? Можливості видавалися такими ж нескінченними, як і привабливими. Уркгарт вдоволено міркував над цим, коли задзвонив телефон.

— Френкі?

— Бене, як приємно чути вас, навіть о такій пізній порі.

Лендлес проігнорував його сарказм.

— Часи перемін, Френкі, часи перемін. Хіба не так кажуть в Китаї?

— Припускаю, це лайка.

— Гадаю, старий Гарі Колінґридж погодився б!

— Я саме сидів і думав майже про те саме.