Розділ «Частина третя Роздача»

— Френкі, нема часу висиджувати дупу. До гри. Ви в ділі?

— В якому ділі, Бене?

— Не будьте таким... як же його?

— Тупим?

— Ага, підіймайте сраку. Мені треба, щоб ви говорили зі мною начистоту, Френкі.

— Щодо чого?

— Ви хочете балотуватися? — нетерпляче натиснув Лендлес.

— На лідерство? Я ж усього-на-всього головний організатор. Не виходжу на сцену, сиджу за лаштунками і підказую акторам.

— Атож, атож, але ви хочете цього? Бо якщо так, старий, я можу бути вам дуже корисним.

— Я? Прем’єр-міністр?

— Френкі, ми зараз уже розігруємо нову гру, більшими кулями. І ваші кулі майже такі самі великі, як і мої. Мені подобається, що ви робите і як ви це робите. Ви розумієте, як використовувати владу. Тож хочете зіграти?

Уркгарт не відповів одразу. Його погляд затримався на полотні у вишукано позолоченій рамі у нього на стіні, з загнаним оленем, оточеним мисливськими псами. Чи стане Уркгарту духу на таке? Слова прозвучали повільно. Його заскочили зненацька.

— Я хотів би зіграти, дуже, дуже хотів би.

Це вперше він зізнався у своїх амбіціях комусь, окрім самого себе, та з такою людиною як Лендлес, який виставляв свої бажання напоказ із кожним ударом годинника, він не відчував жодної ніяковості.

— Це добре, Френкі. Це чудово! Тож почнімо ось із чого. Я скажу вам, з чим вийде «Кронікл» завтра. Це аналітична стаття нашого політичного кореспондента, Меті Сторін. Симпатична блондиночка з довгими ногами і чудовими цицьками — знаєте, про кого я?

— Гадаю, так.

— Вона пише, що це відкрита гонка, всі омили руки у Колінґриджевій крові, далі буде ще більше хаосу.

— Як на мене, вона має рацію.

— Хаос. Люблю хаос. Продає газети. Тож на кого ставите?

— Що ж, давайте подумаємо... Такі речі зазвичай тривають всього кілька тижнів. Тож слизькі Віллі[37], яскраві телеактори, ось хто візьме найкращий старт. Течія — це все; як спіймаєш її, то вона донесе тебе додому.