Розділ «Частина перша Перетасовка»

Слова справили бажаний ефект. О’Ніл корчився у кріслі, незряче сьорбав з кришталевої склянки, яка була вже порожня, під ним рипіла стара шкіра. Уркгарт на хвильку спинився, щоб дати йому обдумати всі деталі.

— Допоможіть мені, Френсисе,— попросив О’Ніл.

— Саме тому я й запросив вас, Роджере.

Співрозмовник заридав. Сльози котилися йому по обличчю.

— Я не дам їм виштовхати таку гарну людину як ви, Роджере,— Уркгарт говорив тоном вікарія, що читає псалом.— Кожне пенні з ваших витрат законне. Саме це я й скажу в агенції. Я порекомендую їм продовжити договір і тримати його в таємниці, щоб уникнути непотрібних заздрощів людей поза межами партії, які хочуть порізати рекламний бюджет. Але треба ще багато чого зробити. Ми переконаємося, що прем’єр-міністр повністю проінформований про чудову роботу, яку ви робите. І я пораджу йому не втрачати пильності й продовжувати кампанію на високому рівні, якщо він хоче пройти складні місяці. Ваш бюджет залишиться. Як і ви, Роджере.

— Френсисе, ви знаєте, я буду неймовірно вдячний...— промимрив О’Ніл.

— Але мені потрібно дещо навзамін, Роджере.

— Будь-що.

— Якщо я прикриватиму вас із тилу, мені знадобиться знати все, що відбувається у штабі партії.

— Ну звісно.

— Зокрема, чим займається голова. Він дуже амбіційна й небезпечна людина, грає за своїми правилами і водночас розігрує відданість прем’єр-міністру. Ви маєте стати моїми очима й вухами, Роджере, і маєте негайно інформувати мене про будь-які плани голови, які тільки почуєте. Від цього може залежати ваше майбутнє.

О’Ніл витирав очі, сякався, його хустинка мала вже жахливий вигляд.

— Ми з вами, Роджере, маємо працювати пліч-о-пліч. Вам доведеться допомагати керувати партією у складні часи. Ви — Горацій біля мосту[22].

— Френсисе, навіть не знаю, як вам дякувати.

— Ще дізнаєтеся, Роджере, ще все буде.

Двері грюкнули. Мортіма повернулася. І полетіла сходами нагору, шукаючи чоловіка по всіх кімнатах, аж поки не знайшла на терасі на даху, де він крізь лондонську ніч дивився на башту Вікторії, яка стояла в осяяній величі в південному кінці будівлі парламенту. Юніон-Джек маяв у м’яких потоках повітря з нагрітих вулиць. Будівля мала такий вигляд, ніби була вирізьблена з медового стільника. Уркгарт палив, нечасто таке побачиш.

— Френсисе, з тобою все гаразд?

Він розвернувся, здригнувшись, ніби здивований бачити її, й повернувся до розглядання башти Вікторії понад дахами Вестмінстеру.

— Коли ти подзвонив і сказав — щось сталося, я подумала, що тобі недобре. Ти налякав мене і...

— Там, у башті, зберігають смертний вирок Карлу І. І Білль про права. Постанови парламенту більш ніж п’ятсотрічної давнини,— він говорив, ніби не чув її чи не бачив її занепокоєння.